Вчора виповнилася 29-та річниця виведення радянських військ з республіки Афганістан. У цей день рівняни подякували своїм героям за мужність, відвагу і героїзм. Повідомляє портал Поліції охорони.
Як повідомили в прес-службі поліції охорони, серед їхніх працівників в Рівненській області є учасники тих буремних подій. Зокрема, Юрій Васильович Клепко, охоронник команди воєнізованої охорони, прапорщик міліціїна пенсії, який до Афганістану був направлений в юному віці - йому було лише 18 років.
Як розпочався Ваш військовий шлях?
- Перед армією від військкомату нас готували до різний військових професій. Кого на водія, кого на сапера. Я ж пройшов двотижневу підготовку на аеродромі Воронів, отримав досвід стрибків з авіатранспорту, - розповідає свою історію пан Юрій. - Вже в розподільчому пункті, в Здовбиці, зважаючи на напрям підготовки, мене направили до Узбекистану.
Який вам визначили рід військ? Де ви проходили службу?
- Мене направили служити в десант. В місті Чірчік півроку я проходив підготовку, адаптувався до клімату. Далі нас направили до Афганістану, а саме до військової бази, що поряд з аеродромом міста Кабула. Там нас не випускали на бойові завдання ще місяць. Ми адаптувались до клімату й місцевості. Цілими днями носили рюкзак десантника, а через місяць пішли на війну.
Які бойові задачі поставило перед вами командування?
- На війні у нас, як у спецназу, було чимало задач. Перш за все перехоплення караванів, обльоти на вертольотах, пошук ворога в гористій місцевості, диверсійні операції, тощо. Виконували завдання по всій території Афганістану. Часом, отримавши оперативну інформацію про ворожий караван, нас закидали на кілька діб на певну територію, а інформація не підтверджувалась. Місцем постійної дислокації була база біля Кабула.
Його підрозділ, як один з наймолодших, був задіяний в процесі виводу військ з території Афганістану. Юрій Клепко детальніше розповів про цей період з особливою увагою.
- Ми прикривали вивід всіх радянських військ. Навіть тих, які служили від самого початку, з 1969 року. З усіх провінцій вони з’їжджалися на центральну дорогу, а ми в лютому місяці, прикривали цей відхід. Ночували бувало на цій дорозі. А температура була -20, -25 морозу. Ночували на вулиці. Дехто мав одіяло, а дехто й не мав. І вижили всі. Після цього казали ще, що нас там не було. Ще два місяці ми прожили в Дагестані. Палатками і пайками з нами ділились хлопці з сусіднього підрозділу. Потім вже дослужували в Мурманській області.
Афганська війна тривала 10 років. І через неї пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти.
Серед воїнів-афганців, що і до цього часу працюють в управлінні, охоронник Ігор Леонтійович Дейнека. Ті буремні часи чоловік згадує і сьогодні. Довгу дорогу на «БМП» і невтішні погодні умови. Вони разом з Юрієм Васильовичем Клепком щороку відвідують міські заходи по вшануванню загиблих товаришів, підтримують один одного та продовжують свою благородну місію працюючи в Управлінні поліції охорони в Рівненській області.
«Хороша людина на війні стає ще кращою, а погана — гіршою», пригадує висловлювання Юрія провідний психолог ВКЗ УПО в Рівненській області Неоніла Гульчук. - Якщо говорити про нього, то війна розкрила саме кращі його якості, загартувала характер, зміцнила бойовий дух і відчуття відповідальності за виконання службових обов’язків. Він ніколи не терпів черствості та байдужості, уміє дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє, за долю прийдешніх поколінь і тому завжди користувався великою повагою серед співробітників по службі та був незмінним наставником для молодих, - підкреслила пані Неоніла.
Афганську війну можна порівняти з військовим конфліктом на сході України і щиро побажати тим, хто служить, з честю виконати обов’язок, а воїнам-інтернаціоналістам - міцного здоров’я на довгі роки, витримки, миру, сили, мужності та злагоди у родинах.
