У пожежно-рятувальних частинах Дубенського району вже працевлаштовано 10 рятувальників: 5 в м. Дубно, 3 – в Демидівці, по одному у Млинові та Радивилові.
Через війну чоловіки змушені були покинути окуповані території, під обстрілами, забравши рідних, тікали в невідомість… Більшість з них до цього ніколи не були на заході України. Втім, рятувальники – своїх не кидають. Чоловіки працевлаштовані, отримують заробітну плату та додаткові виплати у зв’язку із введеням воєнного стану. Про це повідомили в Дубенській РДА.
Руслан – родом із Попасної. До звуків обстрілів вже звик, адже за якийсь десяток кілометрів – так звана «ЛНР». Втім, із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну ситуація в місті стала критичною. Із наближенням боїв у місті не стало світла, водопостачання теж припинилось. Пожежна частина стала прихистком для цілих родин рятувальників, сюди переїхали дружини з дітьми. Палили дровами, в резервуарі була питна вода, світло – від свого генератора. Через постійні обстріли Попасної, з рідними прийняли рішення тікати на захід. Спочатку маршрут проліг на Ужгород, потім змінили напрям на Рівненщину. Чоловік каже, що зустріли гарно, усім задоволений. Проблемою наразі є житло: 8 людей проживають в двокімнатній квартирі. Готові орендувати квартиру чи будинок в місті Дубно, наразі в пошуку.
До слова, Руслан саме чергував у ніч, коли окупанти влучили в нафтобазу в місті Дубно. Спільно з колегами-рятувальниками працював над гасінням пожежі.
Олег із Маріуполя. Будь які слова не окреслять усього того, що відбувається в місті. Люди там на межі виживання… Під обстрілами чоловікові вдалося забрати дружину, дитину та вирватись із окупованої території. Тікали в Запоріжжя, потім їм порадили їхати на Рівненщину. Зупинились в місті, їх поселили в гуртожитку. Мають усе найнеобхідніше, вчора Олег приступив до виконання службових обов’язків в місцевій пожежній частині. Сім’я також хотіла б винаймати своє житло в райцентрі.
Юрій родом із містечка Димер, працював у місцевій пожежній частині. Сьогодні це невеличке містечко на північ від Києва – під владою окупантів. Аби убезпечити п'ятирічного сина, чоловік змушений був на власний ризик покинути місто. Пішки, тримаючи в одній руці руку сина, а в іншій – валізу з речами. Сьогодні він – рятувальник в одній із частин району.
Вступаючи на службу цивільного захисту, кожен рятувальник складає Присягу на відданість Українському народові. «Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров’я громадян, майно України, її навколишнє природне середовище від надзвичайних ситуацій» - такими є слова присяги служби цивільного захисту України. Кожен із цих чоловік продовжує її дотримуватись, відтепер – на Рівненщині.
Поряд з цим кожен із них вірить у швидку перемогу України над окупантом і дуже хоче повернутись додому, до рідного міста – Маріуполя, Попасної, Димера…
- Я готовий жити в наметі та з лопатою в руках відбудовувати рідний Маріуполь. – каже Олег. – Аби тільки під мирним небом вільної України!
