Рівне Медіа

7 листопада - Дмитрівська поминальна субота: звичаї цього дня

Фото - ілюстративне

8 листопада (26 жовтня по старому стилю) православна церква вшановує пам'ять великомученика Дмитра Солунського. А в найближчу суботу перед днем пам'яті Дмитра Солунського здійснюється поминання всіх покійних - Дмитрівська поминальна субота. У цьому році вона випадає на 7 листопада.

Спочатку поминання відбувалося по всім православних воїнам, полеглим в цій битві. З роками Дмитрівська субота стала днем заупокійного поминання не тільки воїнів, але і всіх спочилих православних християн. Дмитрівська субота завжди проводилася на Русі урочисто: відвідували могили рідних, служили панахиди, влаштовували тризни, жінки згадували і голосили.

У день Дмитрівської суботи, як і в інші батьківські дні, православні християни моляться за упокій душ спочилих людей - особливо батьків. Якщо Дмитрівська субота випадає на 4 листопада, день святкування Казанської ікони Божої Матері, то день поминання покійних переноситься на тиждень раніше.

Зазвичай цього дня та напередодні православні відвідують храм, де служать заупокійні відправи: ввечері п’ятниці — Парастас, вранці суботи — Літургію, а після неї – велику Панахиду.

Що важливо зробити в цей день? Насамперед, потурбуватись, аби за наших рідних спочилих була принесена безкровна жертва у вівтарі під час Літургії. По-друге, нам треба намагатися в ці дні особисто брати участь у богослужінні, і, бажано, причаститись Святих Христових Таїн, молитовно згадуючи наших померлих.
Не зайвою в цей день буде і адресна допомога людям, про біду яких ми знаємо, і така милостиня в ім’я померлого буде зарахована як його власна добра справа.

Ті віруючі християни, хто чітко дотримується церковних канонів, приходять на богослужіння до церкви ввечері в п’ятницю напередодні батьківської суботи. У цей час відбувається вечірнє заупокійне богослужіння, прочитується 17 кафізма, під час якої читають імена тих, кого пишуть в поминальниках або записках. Вранці, в саму поминальну суботу, в храмі продовжується заупокійне богослужіння читанням заупокійного Акафісту та загальної панахиди, і закінчується богослужіння Божественною Літургією.

У такий день православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки треба вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Святої Православної Церкви. Всі імена повинні бути дані в церковному написанні (наприклад, Татіани, Алексія) і повністю (Василія, Євдокії, а не Васі, Дусі). Крім того, як пожертвування в храм прийнято приносити продукти. Як правило, на канун кладуть хліб, солодощі, фрукти, овочі і т. д. Можна приносити борошно для просфор, кагор для здійснення літургії, олію для лампад. Головне, щоб православні не обмежувалися поданням записок та внесенням пожертви на храм, а кожен знайшов можливість особисто бути присутніми на молитві, бо це молитва Церкви і від вашого імені за вашого родича, або знайомого.

Покійні не потребують ні гробу, ні надмогильного пам’ятника, ні поминальних столів – все це є лише данина традиціям, нехай і досить благочестива. Але вічно жива душа померлого відчуває велику потребу в постійній молитві, бо не може сама творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Господа. Тож маємо пам’ятати про те, що за померлих треба молитися щиро, так само, як завзято ми беремося за справу, коли йдеться про те, щоб когось любого нам – батька, матір, дитину – врятувати в цьому житті від смерті!

Читати також