Бабуся мріє дожити до перемоги і відсвяткувати її з бійцями. Наталія Гошта з поліського села Довговоля Володимирецького району Рівненської області не з чуток знає, що таке війна – у 1942-му її вивезли на рабську роботу в нацистську Німеччину. А у свої 92 роки вона стала Почесним волонтером України, повідомляє «Волинь».
Коли Наталія Гошта повернулася з Німеччини, то не злякалася труднощів й вийшла заміж за вдівця Лавріна Ясинського, який після смерті дружини залишився з чотирма дітками. Найстаршій дочці було 16 літ, а найменше дитя тільки пішло в школу. Вісім років вона прожила, доки дітки підросли. Жінка пригадує, як їздила «на сезони» в Кіровоградську та Дніпропетровську області, щоб хоч якийсь центнер зерна заробити. Ще й зараз невтомна бабуся Наталія курей тримає й залюбки пече пироги.
Коли розпочалася війна на Сході, жінка не залишилася осторонь, а стала віддавати частину пенсії, щоб наблизити перемогу над російським агресором.
– У мене телевізора нема, то включаю радіо, хочу знати, що на світі робиться. Якось слухала–слухала, а там розказували про війну. Завжди оплакую наших загиблих солдатів. Якось розповіли про жінку, яка в’яже шкарпетки. Поїхала у Володимирець до свого племінника й кажу: «Наші люди фронту помагають, хто як може. У мене немає банки із салом чи тушонки, то хочу якусь копійку з пенсії віддати, хай би і моя частка там була, – розповідає бабуся, як стала волонтером. Він через пару днів приїхав до мене з волонтером Миколою Юрахом. Той чоловік возить передачі на війну. А я якраз получила пенсію й дала йому 5 «двохсоток» — тисячу гривень. Так стала армії помагати. То мене прославили на весь світ, дали нагороду «Почесний волонтер України». Коли у Володимирці вручали медаль, то двоє воєнних упали переді мною на коліна, так хлопці дякували за допомогу.
