Війна внесла корективи у роботу українських аграріїв, зокрема, і на Рівненщині. Складнощі в логістиці, ціни на добрива тощо змусили змінити пріоритети. Зокрема, в області стало менш вигідно вирощувати кормову кукурудзу, відтак площі посівів зменшились. Натомість більше сіють сої та гречки.
Повідомляє Суспільне.
В обласному департаменті агропромислового розвитку, де збирають та аналізують статистичну інформацію, пояснили, із якими труднощами стикнулись аграрії, чого чекають від врожаю 2023 та у чому бачать перспективи.
2022 рік для аграріїв був складним через проблеми із логістикою, паливом, електроенергією. Головна спеціалістка відділу економічного аналізу, прогнозів, соціальної політики, розвитку сільських територій та інвестицій обласного департаменту агропромислового розвитку Олена Гордієвич каже, що у 2023 аграріям складно було, зокрема, із погодою та грошима:
"Несприятливі погодні умови вплинули на початок посівної, вона в цьому році затягнулася. Але основною проблемою є недостатність обігових коштів, бо у 2022 році були низькі ціни реалізації зернових та технічних культур. Це великий розрив між світовими цінами та внутрішньою українською ціною на агропродукцію. Фермери, агровиробники суттєво недоотримали кошти, це значно ускладнило можливість закупівлі ресурсів для посівів. Залишається проблема з логістикою, пов'язана із роботою зернового коридору.
Попри проблеми, в області в усіх категоріях господарств посіяно 413 тисяч гектарів ярих зернових, що складає 95% до прогнозу. Також триває посів сої і вже посіяно 93% від запланованого. Продовжується посів гречки, наразі десь в межах 58% посіяно від прогнозованих площ".
За даними департаменту, зернові культури в області займають 43%, технічні – 30%, кормові – 13%, картопля та овочі – 14%.
Де на Рівненщині врожайність краща
Рівненська область – це практично мініатюра України, каже начальник відділу рослинництва та механізації департаменту агропромислового розвитку Георгій Мацюк. Тут є три зони: Полісся, перехідна і лісостепова зона:
"Відповідно це різні ґрунтові умови, різні по родючості, по забезпеченню і вони моделюють урожай. Найкращі умови для максимального урожаю – це південь, оскільки там є чорноземи, темно-сірі ґрунти, тобто родючіші набагато. Їх природна родючість умовно у два рази більша, ніж ґрунтів на Поліссі.
Найвищий врожай в нас вирощується в колишніх Острозькому, Млинівському та Дубенському районах. Це південна сторона, де є сприятливі умови і господарства, які займаються інтенсивним виробництвом".
Як у 2023-му на посівну вплинула погода
Основний весняний посів традиційно проводять у квітні, каже Георгій Мацюк. У 2023-му з цим виникла затримка.
"В цьому році у квітні випало від 150 до 250 місячної норми опадів, і разом з тим – пониження температури, що суттєво змістило основний посів практично на травень. На 20 квітня ми мали 5% загального посіву, що нетипово. Так кліматичні умови впливають на безпосередній посів. Разом з тим потрібно врахувати такий чинник як глобальне потепління".
Як війна змінює площі посівів
Війна внесла корективи в експортні постачання, зокрема, постачання зернових, олійних культур, соняшника та сої, які йшли через порти.
"Основна маса – це 80-90% експорту. Порти були закриті, відповідно стали заповнені всі склади, нема можливості реалізації, затрати на її зберігання. Також здорожчання логістики, зберігання привело до того, що господарства змушені були коректувати структуру посівних площ. Через це зменшилися площі посівів кукурудзи на зерно, відбулась трошки зменшення посіву озимих культур.
Однак спостерігається збільшення посівних площ культур, які менш затратні, більш придатні технологічно в догляді, збиранні, вирощуванні і в продажі. Це насамперед соя, зростають також площі посівів круп'яних окремих культур, зокрема, останні роки в нас є тенденції з збільшення посівних площ гречки", – каже Георгій Мацюк.
Про ціни
В ринковій економіці кожен виробник сам визначає ціну під впливом багатьох чинників, пояснює Олена Гордієвич:
"Наприклад, попит, пропозиція, ефективність виробництва, місткість ринку, конкуренція. Але саме конкуренція змушує виробника постійно знаходити резерви для зниження витрат, для одержання прибутку.
У наших умовах, коли держава не має достатніх коштів, щоб розв'язувати проблему цін таким чином, як в економічно розвинутих країнах, то потрібно шукати інші форми і методи. Найбільш ефективним методом є науково обґрунтована база розрахунку витрат виробництва, тобто оптимізація витрат. Кожен виробник має сам оптимізувати свої витрати, щоб досягнути максимальних результатів.
Сьогодні ціна для фермерів, наприклад, на мінеральні добрива – висока, на пальне вона знизилася. Якщо торік була десь в межах 50 гривень, то зараз знизилася, а разом з тим і ціна на продукцію. У цьому році 4-5 тисяч гривень за тонну зерна – це ж задарма, тому, я вважаю, що в нас замкнутий цикл виробництва. Зерно виростили – то потрібно, щоб фермери займалися тваринництвом, переробкою і тоді буде ефективність, бо держава сьогодні не може датувати ціни".
Як держава допомагає фінансово
У 2022 році в Україні надавали гроші за бюджетною програмою “Підтримка фермерських господарств та інших виробників сільськогосподарської продукції”.
"На один гектар для провадження сільськогосподарської діяльності видавали субвенцію у розмірі 3 100 гривень, але не більше 372 тисяч гривень для одного утримувача. У 2022 році 124 фермерські господарства залучили по цій програмі 16 мільйонів гривень. Там брали участь не тільки фермери, а й інші агровиробники та фізичні особи, які займаються сільським господарством. Усього півтори тисячі заявок подали через аграрний реєстр і отримали 54 мільйони гривень", – зазначила Олена Гордієвич.
У 2023 році дію програми Мінагрополітики планує продовжити, каже вона:
"Крім того, ще діяла та діє державна програма “Доступні кредити 5-7-9%”. Вона включає в себе кредити під 5%, 7% і 9%. За цією програмою від початку цього року вже 58 підприємств області залучили понад 311 мільйонів гривень".
