Боєць 1 батальйону 104 бригади ТрО “Горинь” з Рівненщини розповів про свої мрії після перемоги.
Про це повідомляють на Фейсбук-сторінці бригади.
Як зазначається, “Демон” - із селища Заозер’я Рівненської області.
До війни Дмитро працював експедитором на фірмі “БІСКОТТІ” .
“Захотілось зробити своє життя та життя людей чуть солодшими , хоча сам солодке не дуже полюбляю”.
Відразу, коли було оголошено про військовий стан в Україні, Дмитро не вагався ні секунди , зібрав рюкзак і пішов в найближчий ТЦК.
“Не зміг стояти осторонь, і бачити, як швидко та агресивно просувається ворог . Сирени, які не припиняються, знищення наших будинків, страх за родину, яка проживає неподалік від кордону з білорусією, і страх що агресор може знищити мою свободу, було чимось більшим. Тому рішення було однозначне — “ІДУ!””.
Про свій позивний Дмитро говорить чітко:
“Дали побратими, завжди тихий, холодний до ворога і ніколи не було жалю до цих “потвор”, один з моїх побратимів сказав: ти як “Демон” без жалю та страху, так я отримав позивний”.
Від початку війни Дмитро встиг побувати на багатьох відрізках фронту?:
“Відразу стояли на кордоні з білорусією, в 2023 році виїхали на захист Часового Яру, тоді с. Кринки (Херсонщина), а зараз — Куп’янськ”.
Про своїх побратимів “Демон” говорить з гордістю:
“Я радий, що маю таких побратимів , які зі мною не бояться розділити бліндаж, пити каву з однієї чашки, їсти з одного посуду, знаю, що подадуть руку в тяжкий час, допоможуть та прикриють, мені повезло, тому що я можу довірити своє життя побратимам, які неодноразово прикривали і не тільки на полі бою”.
Про моменти, котрі закарбувались у пам'яті найбільше, говорить неохоче:
“Це бої в Кринках, це були найдовші, найстрашніші дні та ночі, що я будь-коли проживав, і так протягом 78 днів. Постійні обстріли, штурми з боку агресора. Відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя побратимів, постійна напруга, коли ти не тільки повинен думати, а і діяти, приймати швидкі рішення щоб врятувати життя, це було пекло”.
Дмитро мотивує себе сам:
“Розуміння, що ти потрібен, тебе чекають, кохають? — мотивує найбільше. Другим мотиватором є мої побратими, які завжди пліч-о-пліч йдуть зі мною та довіряють своє життя мені. Також мотиватором є мої командири, які завжди дослуховуються та приймають правильні рішення”.
На “Демона” удома чекають рідні та друзі :
“Всі чекають, так як дуже рідко бачимось, але найбільше чекає моя кохана та батьки”.
Перше і найголовніше після Перемоги Дмитро хоче мати сім’ю і 2 діток: “Бажано, щоб це був синочок – захисник та доця – принцеса, відіспатись в тиші, відкрити свою справу, яка буде приносити задоволення, і жити як до війни своє життя, тільки уже з сім’єю.
