На Рівненщині в межах Національного природного парку «Пуща Радзівіла» розташована ботанічна пам'ятка природи "Юзефінська дача".
Як повідомляють на сторінці "Пущі Радзівіла" з покликанням на дослідника-краєзнавця Івана Скаковця, пам'ятку було створено у 1975 році відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР №780-р «Про доповнення списку пам’яток природи республіканського значення, що беруться під охорону держави». Загальна її площа складає 100 гектарів.
Найменування цього природного об’єкту має історичне підґрунтя. У 1805 р. князь Юзеф Миколай Радзивілл в урочищі Старе Глинище заснував фільварок, який назвав своїм іменем – Юзефін. Його спадкоємцями протягом всього ХІХ століття і аж до 1939 року були Лев Людвиг Радзивілл, Антоній Вільгельм Радзивілл, Станіслав Вільгельм Радзивілл, Кароль Миколай Радзивілл. Відповідно Радзивіллам належали і навколишні ліси. Термін «лісова дача» у ті часи означав обмежену частину лісових угідь, прикріплених до певного власника. У міжвоєнний (польський) період тут діяло Юзефінське надлісництво. Радзивіллівські часи нагадують про себе назвами місцин довкола – «Панський шлях», «Панський ставок», «Цегельня» тощо.
Метою створення пам’ятки природи було збереження ділянки лісу з наявністю високопродуктивних дубових насаджень. Екзотичним деревом колишнього радзивіллівського парку вважається сосна Веймутова, батьківщиною якої є Північна Америка. Вона займає цілий таксаційний виділ площею 2 га і більше ніде не росте на теренах Рокитнівщини. Окремі її представники досягають висоти 35 м, а в окружності – до 3 м. Алея ялини європейської налічувала кілька десятків дерев, вік яких перевищував 100 років. На жаль, більшість цих ялин уже всохли. А ще збереглося чимало унікальних старих дерев – 300-500-літні дуби, сосна кримська, ялина біла, модрина, липа серцелиста. Багато різноманітних чагарників. Візитною карткою є дуб-велетень, якого справедливо вважають найстарішим дубом в Україні.
Рідше трапляються робінія звичайна (акація), береза, вільха чорна. Відмічені також ліщина звичайна, бузина чорна, горобина, крушина ламка. Трав’яний покрив розріджений. Тут ростуть такі види як яглиця звичайна, копитняк європейський, підмаренник запашний, медунка темна, квасениця звичайна, зірочник ланцетовидний, гравілат міський, щитники чоловічий та шартрський, безщитник жіночий, чорниці, брусниці, ожина, герань лісова та інші. По берегах невеликих ставочків трапляються ранник вузлуватий, малина, гадючник оголений. А ще тут дуже поширена гостя з Кавказу та Малої Азії – азалія понтійська (рододендрон жовтий). В Україні вона зустрічається лише на Рівненщині та Житомирщині. В нас її називають турецький багон. У польському туристичному «Путівнику по Поліссю» 1935 р. йдеться про те, що «…між Глинним і Юзефіном азалія не рідкість, її можна ввечері легко знайти по сильному запаху. В місцевих лісах живе багато вовків, часто можна зустріти рись, багато тетеруків, глухарів, чапель».
Від початку створення заказник пильно охоронявся і охороняється. Всі рубки і руйнівні роботи були заборонені. Основними завданнями пам’ятки природи є охорона та збереження природного комплексу території.
