Від початку повномасштабного вторгнення Марина допомагала ЗСУ. Згодом жінка й сама долучилася до лав захисників, вона стала тією, хто рятує інших. До війни була волонтеркою, працювала у професії, яку часто називають "не жіночою". Але її сила духу, витримка та мужність доводять: на війні немає чоловічих чи жіночих професій, є тільки сміливість і готовність боротися. Бойова медикиня "Чарівна" служить у 60-му батальйоні сил ТрО Рівненщини "Поліські вовки".
Історію військовослужбовиці оприлюднили у пресслужбі батальйону.
"Позивного в мене спочатку не було, але побратими почали називати мене "Чарівна". Так воно й закріпилося. Вважаю, що цей позивний передає мою сутність: силу, рішучість та водночас тепло", – розповідає жінка.
"Жінок на передовій не так багато, проте вони відіграють важливу роль у війську".
Марина вважає, що жінки можуть і повинні бути частиною армії нарівні з чоловіками, адже їхній професіоналізм, сміливість і витримка нічим не поступаються.
"У війську немає місця для стереотипів – тут важливі навички, відданість справі та готовність діяти в екстремальних умовах. Ми, жінки, доводимо, що можемо виконувати найскладніші завдання, боротися та рятувати життя нарівні з чоловіками. Жінки мають здатність нестандартно мислити, швидко приймати рішення замість того, щоб копирсатися у статуті. У нашій справі саме час вирішує багато", – наголошує вона.
До війни Марина працювала слюсарем механоскладальних робіт у Запоріжжі. Робота була нелегкою, але їй подобалася.
"Вона вимагала уважності, точності та наполегливості — навичок, які тепер допомагають мені у військовій службі", - ділиться військовослужбовиця.
Сьогодні Марина – бойова медикиня взводу роти вогневої підтримки:
"Перед тим, як стати на цю посаду, я була номером обслуги у цьому ж підрозділі. Пройшла навчання, отримала звання молодшого сержанта та була призначена на свою нинішню посаду. Відповідальність велика, адже від моїх дій часто залежить життя побратимів".
Бойовий досвід говорить сам за себе. Марина неодноразово брала участь у бойових виїздах та евакуаціях поранених з передової.
"Робота медика – це не лише надання першої допомоги, а й швидке ухвалення рішень у складних умовах. Доводилося витягувати поранених під обстрілами, стабілізувати стан бійців до моменту евакуації та підтримувати їхній моральний дух. Кожна така операція – це виклик, але коли вдається врятувати життя, я розумію, що працюю недарма", – розповідає Марина.
Для жінки війна почалася ще у 2014 році. Вона добре знає, що таке російська агресія.
"Багато хто вважає, що початок був у 2022-му, але я наголошую: загарбницькі дії Росія розпочала ще десять років тому. Ми були змушені захищати Україну з першого дня", – пояснює жінка.
Попри всі труднощі, вона знає, що Перемога обов’язково буде. Але після неї країна матиме важливе завдання – відбудова, відновлення сил та зцілення ран, як фізичних, так і моральних.
"Головне — не забути, якою ціною вона дістанеться, і зробити все, щоб подібне ніколи не повторилося", – впевнена військовослужбовиця.
Жінку надихає підтримка рідних, друзів і побратимів, які стоять пліч-о-пліч із нею у цій боротьбі.
"Мої рідні, друзі та побратими. Вони дають мені сили рухатися вперед, робити свою справу та вірити в Перемогу" – пояснює "Чарівна".