Художній твір дубенчанина переміг у міжнародному конкурсі «Бути людиною». Повідомляє інформаційний портал м. Дубно.
Оповідання Віктора Ніколайчука про реальну історію людяності командира німецького літака під час Другої світової війни, отримало міжнародну відзнаку. 11 квітня було підведено підсумки конкурсу документальних оповідань присвячених Другій світовій війні, а саме темі «Як на війні залишатися людиною?»
Дубенщину та й загалом Рівненщину в даному конкурсі представив Віктор Ніколайчук – громадський активіст, голова Дубенського районного відділення Українського Фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил.
Спеціальним призом в номінації «Історія людини» (Україна) було відзначено художню мініатюру Віктора Ніколайчука «Всі ми діти Адама».
«Про конкурс я дізнався з оголошення в Інтернеті і відразу згадав, як у дитинстві мій батько розповідав різні життєві історії про війну. Кілька таких історій були саме про людяність і гуманність німців, які були загарбниками. Для того, щоб зберегти й надалі ці правдиві історії я вирішив їх записати. За тематикою твори підійшли для участі в конкурсі і один із них здобув спеціальний приз. Надзвичайно цим пишаюсь і готовий надалі працювати в даному напрямку» – поділився Віктор Павлович.
Художня мініатюра, відзначена Спеціальним призом в номінації «Історія людини (Україна):
«Всі ми – діти Адама»
Минав жовтень 1942 року. В той час у місті Дубно проживало дуже багато євреїв. Тож гестапо створило в місті гетто, куди почали зганяти євреїв, щоб, в подальшому, їх знищити. Але, відчуваючи загрозу, місцеві євреї почали втікати у ближні села і там ховатись. Одна з таких сімей вирвалась з міста і сховалася в ближньому гайку, поблизу німецького військового аеродрому, щоб перечекати день і в сутінках дістатись ближнього села.
Причаївшись в глибокій воронці від авіабомби, чекали сутінок. В цей час, поряд з їх схованкою, на аеродром, приземлився німецький військовий літак. Пілоти вирішили розім’ятися і попрямували до того місця, де ховалася сім’я. Підійшовши ближче, побачили втікачів. Один із членів екіпажу, побачивши людей, звернувся до командира: «Герр гауптман, дивіться, тут якісь люди». Підійшовши ближче, командир звернувся до старого єврея «Jude?». Старий тільки поклонився у відповідь і зрозумів: « Це кінець!»
Недалеко, з протилежного кінця аеродрому, показалася шеренга німецьких солдатів, які прочісували околиці в пошуках єврейських сімей – втікачів. Командир літака пішов на зустріч цим солдатам. Старий єврей почав молитися Богу, чекаючи скорої смерті, здогадуючись, що офіцер пішов до есесівців, щоб видати їх. Але командир, переговоривши з командиром карального загону, повернувся до підлеглих. А шеренга есесівців розвернулась і пішла в іншу сторону.
Командир літака, повернувшись до екіпажу, дістав з кабіни літака декілька пачок печива і подав їх старому єврею. «Дайте дітям поїсти, вони напевно голодні..» І, подумавши, додав: «Ми, німці, не воюємо з мирними жителями. Адже ми всі – діти Адама..»
Довідково: Міжнародний конкурс документального оповідання “Бути людиною” ініційований Німецьким фондом “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” (EVZ) спільно з його партнером ВБО “Турбота про літніх в Україні” в рамках програми “Місце зустрічі: діалог”. Мета конкурсу: розповісти громадськості і ЗМІ про приклади гуманізму в епоху націонал-соціалізму.
На конкурс відбирали прозові твори у двох номінаціях:
“Історія людини” – для непрофесійних учасників, усіх охочих.
“Документалістика” – для професійних письменників, журналістів, членів творчих спілок. Тексти, що не були опубліковані, в жанрах літературного нарису, есе, оповідання, новели, статті.
