За результатами проведених експертиз офіційно підтвердили загибель солдата Воробея Віктора Володимировича, 24.02.1999 р.н., із Рівненського району.
Трагічну звістку повідомили в Малолюбашанській громаді.
Віктор Воробей зростав та закінчив школу в селі Данчиміст. Продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному коледжі та згодом здобув ступінь магістра в Національному університеті водного господарства та природокористування. До служби в ЗСУ працював у ТОВ «Українській лісопильні».
"Віктор був надзвичайно ерудованою, спокійною та глибокою людиною. Захоплювався історією, активно займався спортом та любив футбол. Понад усе цінував природу, гори, ліс та прогулянки зі своїми собаками. Був пристрасним читачем, самостійно вивчав іноземні мови та мріяв одного дня відкрити власну бібліотеку", — розповіли про воїна у громаді.
Із дитинства, цікавлячись військовою справою, Віктор прийняв свідоме й тверде рішення захищати Батьківщину. Сказав рідним, що ховатися не буде, і 5 серпня 2024 року став до лав Збройних сил України. Служив гранатометником механізованого відділення (мав поклики «THRALL», а згодом — «Часник»).
29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області зв'язок із військовослужбовцем обірвався. За результатами проведених експертиз загибель Героя підтвердили офіційно.
«Він жив по-справжньому». Спогади сестри та брата Віктора:
«Слів завжди буде замало, щоб описати, якою людиною був наш Вітя. Розумний, мудрий, спокійний, щирий і неймовірно світлий... Він збирав книги, а найважливіші думки записував до записника. Коли я запитувала про таку кількість книжок, він відповідав, що одного дня відкриє власну бібліотеку.
У його улюбленій книзі «Шлях мирного воїна» залишилися підкреслені ним слова: «Воїн не шукає смерті й не тікає від неї. Смерть — це не сумно; сумно те, що більшість людей взагалі не живе по-справжньому».
Він зробив свій вибір, бо не міг залишатися осторонь. Вітя був справжнім воїном за характером — сильним, гідним, мужнім і водночас дуже добрим. Він так і не встиг відкрити свою бібліотеку, але залишив по собі цілий світ знань, любові та світла. Наш брат, наш воїн, наша гордість...».
Жителів громади закликають віддати належну шану воїну та створити «живий коридор» уздовж маршруту траурного кортежу в понеділок, 17 серпня 2026 року:
- 08:00 год. — урочистий в'їзд траурного кортежу в село Мирне;
- 08:15 год. — прибуття кортежу в село Данчиміст;
- 12:00 год. — заупокійна літія в домівці загиблого Героя (с. Данчиміст, вул. Лісова, 23 ). Далі — піша хода шани до початку села в напрямку села Мирне;
- 13:00 год. — громадське прощання біля Меморіалу Вічної Слави в селі Мирне.
Опісля відбудеться чин похорону у Свято-Миколаївському храмі села Мирне.
Поховають Героя на місцевому кладовищі Мирного.