Олексій із Рівного на пседо "Док" у мирному житті будував школу масажу та центр реабілітації.
Про це повідомляють у Силах ТрО.
Коли прийшло повномасштабне вторгнення, ті самі руки почали рятувати спини, суглоби й нерви вже у військовій формі. Тут, у медроті 104-ї окремої бригади Сил ТрО ЗС України «Горинь», «Док» не просто робить масаж — він повертає бійцям рух, сон та віру, що їхнє тіло ще витримає цю війну.
Олексій згадує, що в дитинстві бачив, як батько відновлює людей після травм — і сам захотів вміти те саме. Закінчив університет, здобув фах фізичного реабілітолога й фізичного терапевта, відкрив власний центр і школу.
«Працюю вже 23 роки. Це покликання. Я бачу людину — і розумію, що й де болить. Це моя робота і моя повага до людей».
У 104-ту прийшов рік тому. І одразу опинився на Куп’янському напрямку.
«Я між виходами на позиції допомагав побратимам — масажами. Мені прислали масажний стіл — і все, працював прямо там: спини, суглоби, перенавантаження. Про це дізнався комбат і перевів мене в медпункт».
Найчастіше до нього звертаються з болями у спині, протрузіями, грижами, перенавантаженням, онімінням кінцівок, наслідками поранень. Але Олексію доводиться бути не лише реабілітологом, а й психологом.
«Є хлопці, які настільки втомлені, що не бачать шляху вперед. Я пояснюю на прикладах: було гірше — і люди вставали. Тільки віра рухає вперед. Без неї — нічого не буде».
Його мотивація – донечка. Саме заради неї «Док» тут.
«Вона знає, де я, знає, що тато допомагає людям і робить важливу справу. Чула шахеди, але, на щастя, не бачила найстрашнішого. Завжди каже: “Тату, повертайся після Перемоги”».
Про свої плани після перемоги Олексій говорить упевнено й дуже конкретно:
«До служби ми з товаришем мали план: відкрити кілька реабілітаційних центрів. Сучасних, ефективних, для військових. І ми це зробимо».
