Рівненський гвардієць розповів про мотивацію і бої під Покровськом.
Про це повідомляють у пресслужбі рівненського підрозділу Національної гвардії.
До служби у війську Юрій працював геодезистом, тоді чоловік вимірював дороги Волині. Тепер — ногами вимірює поля Донеччини. Його нова реальність — це гранатомет, бліндаж і звук дрона, який не сплутаєш навіть із дзижчанням бджоли.
Позивний «Ізі» чоловік отримав ще на Майдані. «Тоді я був студентом. Здавалося, все легко: ідеї, поїздки, участь у революції. Так і прилипло — Ізі. Тепер уже не так все легко, але позивний залишився зі мною — як частина історії», – пригадує Юрій.
До початку повномасштабного вторгнення Ізі пройшов строкову службу. «У березні 2022 року теж наступив такий момент, в який я зрозумів, що все-таки потрібно це робити. Повз мене ця подія не пройде, я буду учасником цього. Зроблю те, що можу, для того, щоб наша країна перемогла. Але думалося, що це буде 2-3 місяці, максимум пів року, а ось вже четвертий рік я - у війську», — каже військовослужбовець.
Сьогодні Ізі – гранатометник у групі вогневої підтримки. Прикриває піхоту, не дає ворогу прорватися. Його робота — точно й швидко реагувати, навіть коли над головою виє FPV-дрон, а земля здригається від «прильотів». «Коли повертаєшся до бліндажа після бою — тоді тебе накриває. Починаєш тремтіти. Виходить адреналін. Але ти - живий. І знову готуєшся до наступного виходу».
На кожну операцію він бере з собою оберіг — ляльку, яку передала мама. «У мене така величезна лялька, це взагалі оберіг, який мені привезли батьки, ще перед першою ротацією. І мені сказали, що обов'язково я мушу носити її з собою, і дійсно на кожен вихід я з собою її несу. Не знаю, напевно, що допомагає, раз поки що живий», — ділиться боєць.
