Михайло з Рівненщини — чоловік із трудової закваски. Тракторист, механізатор, господар на землі. Звідси й позивний — “Комбайнер”. Один син служить поруч, другий — молодий, але теж на фронті. Уся його родина — на передовій чи на допомозі армії. Він не вибирав війну. Але коли прийшла повістка, не відступив. А сьогодні — уже рік, як Михайло служить у 59 батальйоні "Поліська січ".
Розповіли у пресслужбі батальйону.
Хлібороб у броні
«Їхав на роботу — зупинили, вручили повістку. Та я не тікав, я у 90-х вже служив в Українській армії. В армії не вперше — та з роками все одно не легше. Я — механізатор, комбайнер. З дитинства за технікою. І так повелося, що й позивний такий».
Батько та сини — на передовій
«У мене двоє синів. Старший — Віктор — теж на службі. Зараз навчається на сапера в Кам’янці. Молодший — Андрій — 20 років, теж у війську. А ще брат служить, ще один у водоканалі — має бронь. Бо ж хтось має і вдома лишитися. Мама одна, господарство велике — хтось має бути біля неї».
Мрії простого чоловіка
«Коли переможемо — хочу просто жити. Хочу, щоб діти оженилися, внуки народилися, мама побачила всіх живими. І сам би повернувся до господарства. У мене два паї землі, ще пів гектара біля хати. Кури, кінь, собака. Я люблю працювати. Люблю землю. Там моє життя».
Служба без пафосу
«У 59 батальйоні. Ходимо в СП. Робимо все, що потрібно. Складно? Та все складно. І роки своє беруть, і важко морально. Але служимо. Найлегше буде — коли війна скінчиться. От тоді — і на душі полегшає».
Фронтова кухня: кулінарний батальйон
«У нас тут шеф-кухарів більше, ніж в “МастерШефі”. Зранку — нарада: "Що їмо?" Один кричить — гречку, другий — макарони, третій мовчить, бо знає, що буде тушонка. Стаємо в гурт — і варимо. Бо на війні головне не тільки зброя, а й щоб ложка повна. А ще, якщо правильно годувати бійців — вони й танк заведуть зі штовхача».
Порада молодим
«Хлопці, якщо йдете в армію — головне “набити руку”. Щоб знати, що до чого. І щоб сила була — в характері. А далі вже все буде, по-любому».
Кожному — своє, мені — стрій
«Хтось думає, хтось ховається, хтось чекає. Бо комусь треба стояти. Добре, що серед нас є ті, хто не відвертається».
