Ірина, позивний «Новокаїн», проходить вишкіл у навчальному центрі. Через місяць вона стане до строю медичної роти 104-ї бригади ТрО Рівненщини.
У цивільному житті була медикинею і художницею.
Розповіли у пресслужбі бригади "Горинь".
«Чому пішла? Бо пора. Усі знають свої права, але мало хто думає про обов’язки. А мій — бути корисною державі. І я, як медик, знаю, що зможу».
На фронт Ірина йде не лише зі знанням анатомії, а й із художнім поглядом на світ. Вона ілюструє книги, працює з горор-фензіном «Бабай» і бачить красу навіть у хаосі.
«Я люблю медицину. Але також мрію бути ілюстраторкою. Ми маленька спільнота, але ми ростемо — і це мене надихає».
Мотивація — досвід. І не лише клінічний, а й людський.
«Я знаю, що витримаю. Що зможу працювати в стресових умовах, на стабпункті та евакуації. Це — виклик собі».
Попри страх рідних, вона відчула їхню підтримку. І цього достатньо.
«Мені дуже важливо, що мене підтримали, хоч і були проти. Бо хто хоче, щоб їхня дитина йшла на війну?».
А ще — Ірина із села. Природа, велосипеди, дощ і комарі — не лякають. Лякає хіба відсутність гарячої ванни. Але і це — прийнятно, якщо мета важливіша.
«Я люблю комфорт. Але й до дощу готова. Головне — мати сенс у тому, що робиш».
Зараз вона на першому тижні навчання. Попереду - ще 42 дні. А потім — 104-та.
«Я знаю, куди йду. І знаю людей, з якими працюватиму. І це — найкраща мотивація. Я свідомо обрала саме 104-ту бригаду».
Серед ночі, під дощем чи під обстрілом — вона буде там, де треба. Не за наказом, а за власним вибором.
Середина липня «Новокаїн» — у строю. 104-та готується прийняти ще одне сильне серце у свої лави.
