У Рівному сьогодні існує багато проблем, пов’язаних з пасажирськими перевезеннями та громадським транспортом. Ба більше – чим далі, тим ці проблеми посилюються з кожним роком, адже міська влада на сьогодні фактично нічого не робить для їх вирішення або хоча б покращення ситуації, бо, очевидно, не вбачає у цьому нагальності. Відтак, нині рівняни можуть лише мріяти про комфортне і безпечне перевезення. Втім, у Рівному є фахівці і можливості для покращення транспортної інфраструктури міста – для цього треба трохи часу, бажання і професійний підхід. Про основні проблеми громадського транспорту Рівного, перспективи впровадження єдиного квитка, ситуацію з маршрутами і маршрутками та шляхи вирішення цих проблем – читайте у інтерв’ю «Рівне Медіа» з багаторічним президентом ГО «Спілка перевізників України», експертом з автоперевезень, фахівцем, який знає про усі «залаштунки» транспортної галузі Валентином ДЕМЧУКОМ.
Які проблеми є в транспортній інфраструктурі Рівного?
- У Рівному транспортна інфраструктура виникала абсолютно стихійно – хаотично з’являлися маршрути. Ніхто до цього питання не підходив з наукової та експертної точок зору. Ніхто ніколи детально по суті не вивчав пасажиропотоки, які є в нашому місті. В результаті ми отримали якусь незрозумілу сітку громадського транспорту, де кожен маршрут працює сам по собі, а пасажири в переважній більшості з одного кінця в інший їдуть одним і тим же маршрутом, незалежно від його номеру, адже в нас майже всі маршрути проходять через центр міста і вулицю Соборну. На мою думку, це не є ефективним і зручним. Люди зранку не можуть сісти в громадський транспорт, бо він вже їде переповнений, тому люди затрачають багато часу, аби доїхати на роботу. І така ситуація виникла не лише зараз під час карантину – вона була завжди. А з карантином ця проблема ще більше загострилася, бо тепер беруть лише сидячі місця. Тому часто людина не може потрапити вчасно на роботу, якщо вона не проживає на кінцевій зупинці. Бо на кінцевій, як правило, автобус заповнився – і далі він вже більш ніде не зупиняється, хіба що комусь треба вийти. А що робити тим, хто живе на проміжних зупинках? Або йти пішки, або наймати таксі. Таким чином громадський транспорт для таких людей свою місію не виконує.
Як Ви оцінюєте за 10-бальною шкалою маршрутну сітку Рівного сьогодні?
- Як на мене, вона не дотягує більше, ніж на 3 бали. Вона була доброю десь з 10 років тому, але на сьогодні її повністю треба переглядати. Я маю розуміння того, як би це можна було ефективно змінити, якби це було потрібно нашій владі.
Що треба зробити, щоб покращити цю ситуацію?
- Я маю відповідну профільну освіту, а тому вивчав наукові підходи до вирішення таких проблем. По-перше, потрібно затратити час на детальний аналіз цього ринку, пасажиропотоків, на висновках якого перебудувати повністю систему громадських перевезень в місті. Там, де інтенсивний пасажиропотік, особливо в часи пік, має бути по-іншому побудована сама структура, має бути залучено більше великогабаритних автобусів. Там, де не такий активний пасажиропотік, достатньо і таких мікроавтобусів, але вони, як на мене, мають виконувати функцію з підвезення пасажирів до центральних, основних транспортних гілок, таких, як Соборна, Льонокомбінат, Ювілейне. Тобто функції транспорту мають поділятися. Треба змінити усі маршрути, змінити порядок проведення конкурсу на визначення перевізника того чи іншого маршруту. Місто має саме визначати, який маршрут віддати комунальному підприємству, а який – приватникам.
А якого саме маршруту бракує у Рівному, на Вашу думку?
- Нам взагалі треба повністю поміняти усю маршрутну систему, яка є в місті. Транспортна сітка повинна будуватися на зовсім інших принципах. В нас є два центральних насичених маршрути – вулиця Соборна і Льонокомбінат-Боярка. На цих маршрутах повинен курсувати великогабаритний транспорт, а не маленькі мікроавтобуси. Три такі буси треба замінити на одного 50-місного. По-перше, завдяки цьому стане менше транспорту, по-друге, в часи пік через те, що вони більш пасажировмісні, вони зможуть вмістити більше людей. А маленькі мікроавтобуси мають їздити на менш насичених маршрутах і виконувати роль з довезення пасажирів до основних ліній. Цим зменшилась би завантаженість транспортом нашого міста, відповідно зменшилися б затори, бо зараз на дорогах через один - маршрутки. Для цього необхідно найняти фахівців, які зроблять аналіз пасажиропотоку і визначать ці центральні основні маршрути. Це займе десь три місяці. Це давно вже пора зробити.
А чи вигідно було б самому перевізнику замінити ці три мікроавтобуси на один великий?
- Однозначно, так. Це було б вигідно. В нас сьогодні кожен маршрут перенавантажений транспортними засобами і працювати в таких умовах не вигідно. Якщо ми зменшимо кількість автобусів, збільшиться пасажиропотік на один автобус, зменшаться витрати на пальне, на обслуговування ТЗ і на зарплати водіям як мінімум вдвічі. Тобто перевозиться та ж кількість людей, але витрати на це зменшаться.
Як можна вирішити, на Вашу думку, наболілу проблему з пільговими перевезеннями?
- Приватний перевізник на сьогоднішній день ніколи не отримував компенсацій внаслідок втрат через пільговиків. Скажу відверто, що кількість пільговиків, яку перевозить громадський транспорт – приватний і комунальний, є приблизно однаковою. Незважаючи на це, комунальний транспорт отримує з бюджету більше 50 млн у рік компенсацій, а приватники – нічого. Це – величезні втрати і це – один з факторів, який не дає можливості цій галузі розвиватися і ставати кращою. Така проблема існує майже у всіх містах. Функція виплати компенсацій перекладена нині з органів державного управління на органи місцевого самоврядування. Міська влада, на жаль, не бачить витрат на такі компенсації у своєму бюджеті. Через це і встановлені такі обмеження – 2-4 пільговики на один транспортний засіб. Адже компенсацій немає, то перевізникам доводиться везти пільгові категорії за свій рахунок. Вважаю, що не перевізник сам має брати гроші з пасажира, а пасажир повинен сплачувати місту. А місто вже, у свою чергу, має розраховуватися з перевізником за надані ним послуги згідно з укладеним договором. Перевізник, наприклад, має виконати своїх визначених 20 рейсів вдень по такому-то маршруту таким-то автобусом - і за це отримує від міста певну суму за надані послуги. Міська влада контролює, чи перевізник виконав потрібну кількість перевезень за день, чи ні. Таким чином, місто також повинно саме вирішувати, скільки буде пільговиків їхати, яка буде вартість проїзду тощо. Якщо місто має хороший бюджет, то може подбати і зробити взагалі так, що всі їздитимуть безкоштовно. Сьогодні в нас хаос серед маршрутних перевезень, гонки між водіями, бо кожен спішить швидше приїхати на зупинку і забрати пасажира, щоб заробити більше. А дорога – це не те місце, де мають відбуватися перегони. Конкуренція має бути на етапі конкурсу, коли перевізник пропонує місту кращі умови. Сьогодні все працює не так. Сьогодні перевізник на свій страх і ризик виконує перевезення, а місто натомість лише гальмує ці процеси і змушує перевізників економити і шукати кошти на ремонт і оновлення транспорту. Це – величезна проблема, яка впливає, насамперед, на безпеку перевезень, адже через нестачу коштів доводиться купувати дешевшу гуму, дешевші запчастини тощо.
В час карантину ліквідували повністю пільги на проїзд для пільговиків. Чи було це справді виправданим кроком?
- Якщо якесь підприємство отримує компенсацію з міської казни за перевезення пільгових категорій, то воно зобов’язане їх возити. Законом це чітко передбачено. Якщо ж приватний перевізник ніколи не отримував цих компенсацій, а сьогодні через карантин їм ще й обмежили кількість місць для пасажирів, то тут вже питання складне, бо він нічого не заробляє і працює у збиток собі. Якщо приватні перевізники завжди працювали в режимі регулярних перевезень, то зараз вони курсують в режимі спеціальних пасажирських перевезень, отримавши дозвіл на перевезення певних категорій громадян. Пільговики у ці категорії не входять. На мою думку, це неправильно. Треба було, щоб регулярні перевезення функціонували і далі, а не видумувати оцих речей, які комусь, певно, вигідні. Треба передбачати статті в бюджеті на компенсацію перевезень пільговиків і возити. Взагалі ця вся ситуація з обмеженням транспорту складна. Ми проводили дві акції протесту і, на щастя, добилися права на відновлення перевезень. Бо одним людям треба якось добиратися на роботу, а іншим у свою чергу треба заробляти на хліб перевезеннями.
Нині склався такий стереотип, що за день маршрутки перевозять величезну кількість людей, а проїзд дорогий, відповідно перевізники буцімто заробляють багато грошей, але натомість нічого не вкладають у покращення умов. Наскільки затратним чи прибутковим є сьогодні бути перевізником?
- В усьому світі перевезення – це дотаційний вид діяльності, тобто їх фінансово підтримує або держава, або органи місцевого самоврядування. Наприклад, у сусідній Польщі повністю заміна рухомого складу була профінансована Міжнародним Валютним Фондом. При цьому вартість квитка за проїзд там становить 1 євро – 22 злотих. В Німеччині – дорожче, у Франції – ще дорожче. В нас проїзд – 6 гривень, хоча вартість пального однакова, а вартість автомобілів і запчастин навіть дорожче, ніж в Європі. Автомобілі ми не можемо придбати так легко, як вони, тому що держава їм дає кредити під 2%, а подекуди і сама виплачує ті відсотки. Тому наші перевізники знаходяться у вкрай важкому стані, тому міські перевезення в нас на сьогоднішній день вмирають. Якщо хтось думає, що перевізники заробляють великі кошти, то він дуже помиляється. В Рівному є всього два маршрути, які є більш-менш рентабельними, всі інші виживають – їздять менше або з’їжджають з маршруту раніше, тобто економлять, як можуть. Якщо нічого не змінювати і міська влада не буде звертати увагу на перевізників, ми невдовзі залишимось взагалі без приватного громадського транспорту у місті. Через це виникнуть проблеми для містян, бо комунальний транспорт сьогодні не може заїхати у всі куточки міста.
Поговоримо про стан маршруток. У нашому місті це справді велика проблема, бо вони перебувають у жахливому стані здебільшого. Як можна це вирішити?
- За період карантину, знаю точно, наші перевізники дуже підтягнули стан своїх транспортних засобів. Поки транспорт був заборонений і не їздив, вони мали час і можливість це зробити. Їх відремонтували, підфарбували. Але, звісно, хотілось би автобусів вищого класу, щоб був кондиціонер, простір, місця для візків. Таких автобусів достатньо багато є в Європі, які продаються і які можна було б сюди завезти, але, на жаль, наше законодавство дозволяє завозити транспортні засоби класу не менше, ніж Євро-5. А такі автобуси вже коштують від 200 тис. євро і далі - вони в нас ніколи не відіб’ються фінансово. Але за кордоном є чудові автобуси класу Євро-3, Євро-4, які ми через законодавство не можемо завезти, а могли б. Тоді була б зовсім інша ситуація – і перевізники могли б щось заробити, і пасажири отримали б зовсім інший рівень комфорту. При чому ті автобуси, які їздять нині в нас, - «Богдан», «Еталон», які виробляють заводи Порошенка, вони далеко не мають рівня Євро-5. До речі, саме Порошенко через власний інтерес свого часу заборонив ввезення конкурентних автобусів з-за кордону своїм законодавством. Але, на жаль, його не змінюють і нині. Особисто я вже написав купу листів в Кабмін, був в Уряді на комітеті транспорту, спілкувався з головою підкомітету довго, роз’яснював їм цю ситуацію, але, бачу, їм все одно. Вони їздять на своїх елітних авто, і їм байдуже на стан маршруток в Україні. Тому сьогодні немає чим оновлювати ці транспортні засоби. «Богдани» і «Еталони» - це непотріб, який вже за 2 роки експлуатації потребує капітального ремонту. А якщо б можна було завезти сюди «Setra» чи «Мерседеси» 10-річної експлуатації, то на них ще можна було б їздити купу років і практично нічого не робити – це було б значно економніше і по паливу, і по запчастинам, і по ремонту.
Рівняни часто нарікають на самих водіїв маршруток. Чи є тут справді проблема, на Вашу думку?
- На мою думку, водії – це чи не найбільша проблема сьогодні в галузі пасажирських перевезень. По-перше, їх катастрофічно не вистачає, адже більшість і кращі з них повтікали до Європи через низьку зарплату і продовжують втікати далі. Сьогодні є достатньо багато маршрутів, куди взагалі важко випустити транспортний засіб, бо немає кого посадити за кермо. Автобуси стоять, бо водіїв немає.
І як це можна було б вирішити?
- Насамперед, треба мати можливість платити водіям хорошу заробітну плату. З цим тарифом, який у нас сьогодні існує, з врахуванням втрат за пільгові перевезення, перевізник просто не може дозволити собі платити водіям більше. Для того, щоб стало легше, потрібно знову ж таки компенсувати перевізнику втрати за пільговиків хоча б або й ще краще - дотувати їх, як це робиться в усіх цивілізованих країнах. Якщо ми хочемо мати транспорт у хорошому стані, ми повинні у це щось вкладати однозначно. Часто в нас витрачають кошти туди, куди можна було б їх не витрачати в той час, як є нагальніші проблеми.
Яким би, на Вашу думку, мав би бути тариф на міський проїзд?
- Тут є дуже багато складових. Одна із них – це відношення влади до перевізника, чи допомагає вона йому, чи ні. Якщо вона йому не допомагає, то тоді увесь тягар лягає на плечі пасажира, який за все і платить. Якщо ж влада допомагатиме, то тариф буде відповідно нижчим. При участі міського самоврядування можна було б розвивати транспортну систему. А в тому стані, в якому вона є сьогодні, то вона просто помирає. І підняття тарифу тут не врятує, тому що пасажир не може собі дозволити платити більше, бо люди сьогодні в нас заробляють мало. Тому без участі міської влади ми нічого не змінимо.
Єдиний квиток – наболіле питання в Рівному. Давно про нього говорять, але так нічого і не роблять. На Вашу думку, яким чином можна було б це реалізувати? Чому для Рівного це так важко?
- Актуальним питанням на сьогодні є введення електронного квитка, щоб пасажир міг, маючи такий квиток, скористатися будь-яким видом транспорту у місті – як комунальним, так і приватним. Проблема в тому, що нинішня чинна влада, очевидно, не зацікавлена у впровадженні єдиного квитка. Бо якщо вводити електронний квиток, треба створити комунальне підприємство для цього. Мені здається, що там дуже все нечисто і там замішані чиїсь прибутки. Місту, яке бажає сьогодні вводити електронний квиток, законодавство нині повністю дозволяє це зробити. В закони внесли всі зміни, де чітко прописана процедура, як це можна зробити. Якщо влада не буде зацікавлена, щоб існували якісь тіньові схеми, я думаю, цей квиток буде реалізований дуже швидко, і він буде дієвим. Єдиний квиток допоможе людям з легкістю добратися з точки А в потрібну точку Б з кількома пересадками за вартістю однієї поїздки. Цей квиток можна було б обмежити часом, наприклад, або ж відстанню.
