Боєць рівненської ТрО із позивним "Білим" провів сотні днів на передовій.
Про це повідомляють у 104 бригаді ТрО.
За його плечима - Донецький напрямок, Торецьк. Свій позивний «Білий» отримав ще зі шкільних років.
«З Торецька виїхали всі, але не всі живими. Та кожен робив свою роботу — без нагадувань, без паніки. Ми знали, що від нас залежить життя інших» — пригадує “Білий”.
Богдан служить із перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді він не роздумував — просто пішов. Каже, війна навчила головного: не показувати силу — бути нею.
«Я й до війни не був надто емоційним. Але зараз — зовсім інше сприйняття. Прийшов ще більший спокій, прийняття реальності та просте усвідомлення, що треба робити свою справу, і все».
До війни він мав власну справу, працював логістом, їздив за кордон на заробітки. Життя було строкате — робота, плани, будні. Але тепер цінності стали кришталево чіткими.
«Хочу просто жити спокійно. Додому — до сім’ї. Більше нічого не треба».
Удома на нього чекають дружина і дві донечки — Соломія та Аня, три і п’ять років. Вони ще не розуміють до кінця, де тато, але щодня питають, коли він повернеться.
«На своєму рівні вони усвідомлюють. Знають, що мене нема вдома, але чекають. Для них головне — щоб я був. А решта… їм треба на гульки, батути. Вони ще діти».
Його історія — про тишу й мужність одночасно. Про тих, хто втомився, але не зламався. А головне, про віру в майбутнє
«Бажаю усім нам — Перемоги й миру. І щоб всі дочекали своїх. Найголовніше — аби повернулися. Живими, просто — додому».
