Психологиня Олена Абрамова вивезла коней із рідного Лисичанська. Раніше тварини допомагали дітям, які потребують емоційної та фізичної реабілітації.
Проте нині гривасті "терапевти" самі потребують відновлення.
Про це повідомляє ШоТам.
Оксана Абрамова та її коні півтора місяця прожили під обстрілами. 12 років жінка практикувала іпотерапію в рідному Лисичанську. Допомагала розвиватися діткам і відновлюватися дорослим. А тепер її коні самі потребують реабілітації через пережитий стрес.
Коні Чез та Доссе знайшли прихисток у Мирогощі на Рівненщині. Жінка гірко жартує, що є люди-переселенці, а є коні-переселенці.
Дуже не хотіла покидати Лисичанськ, але мусила рятувати своїх вихованців.
«Депресивний стан проявлявся, коли Чез дуже сильно схуд і був дуже пригнічений. І Доссе була невесела, пригнічена і почала худнути», — розповідає психологиня Оксана Абрамова.
Останньою краплею став приліт поряд із конюшнею. Вивозити коней допомагали колеги з усієї України і навіть із-за кордону.
«Важко було вирішити, як евакуювати, бо це спеціальний транспорт треба було. Це дуже дорого. Допомогли американські колеги, які надали гроші, щоб я могла оплатити транспорт», — згадує Оксана Абрамова.
На іподромі в Мирогощі Доссе та Чез вчаться знову довіряти людям. Реабілітація містить ситне харчування, прогулянки і тактильний контакт.
Оксана вірить, що скоро коні відновляться та зможуть знову допомагати людям. Чез возитиме підлітків, а Доссе повернеться до іпотерапії.
«В іпотерапії працюють тільки кобили. І тільки віком понад 8 років. Щоб була спокійна. Обов’язково, щоб народжувала лошат, щоб вона мала досвід материнства, щоб вона вже була більш спокійною, більш мудрою», - каже психологиня Оксана Абрамова.
Оксана хоче залишитися на Рівненщині та втілити тут мрію, якій завадила війна.
«Мрію про іпоцентр. Центр іпотерапії і емоційного відновлення. Щоб ця справа поширювалась і була популярною в Україні, бо це дуже дієві речі», - каже психологиня.
