Сергій Рудько працює в Острозькій академії вже 19 років. Із початком широкомасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік записався до лав ЗСУ. Зараз він захищає південь України, а в перервах між обстрілами читає лекції та приймає заліки. Суспільному.Рівне він розповів, як поєднує війну та науку.
Сергій розповідає, що, прокинувшись вранці 24 лютого відчув якусь тривогу й в одному з пабліків у Telegram побачив сотні непрочитаних повідомлень і зрозумів, що почалася війна.
"Зібрався з думками й зрозумів, що я в ЗСУ зроблю більше, ніж в університеті. Завантажив всі лекції на Google-диск, про всяк випадок заповнив теми усіх пар в журналі, зорієнтувався, хто із колег мене зможе замінити, домовився, хто на час моєї відсутності виконуватиме мої обов'язки завідувача кафедри регіональних студій. У військкоматі була величезна черга. Вийшов працівник військкомату і сказав усім йти на плац і там почали записувати. Тих, хто вже мав з собою речі, забирали одразу. Решту – записували. Ми записалися, нам видали повістку і сказали два дні чекати дзвінка".
Ще на полігоні Сергія питали, хто він в університеті. Відповідав — "доцент". Але слово "доцент" для колег по зброї асоціювалось або з чимось кримінальним, або для людей, або взагалі нічого не означало. Так і закріпили за ним прізвисько "професор".
Для викладання Залишив собі один курс "Мандруй самостійно: принципи та лайфхаки для вдалої подорожі без турфірми".
"Лекції почалися, коли я був на полігоні.Коли відпустили у звільнення на два дні, то цілий день записував лекції, які розмістив на своєму YouTube-каналі. Це робив для того, щоб коли я не зможу вийти онлайн, вони могли б скористатися записаними лекціями. Ще дві лекції я записував у військовій частині, куди переїхав на службу".
На семінарські заняття студенти робили завдання, захищали їх, писали есеї, фінальні проєкти.
"Професор" ділиться, що найбільшою проблемою був інтернет. Знайти 3G чи 4G важко, тому доводилося сидіти навпочіпки під деревом, під якимсь горбом, шукати зв'язок на краю бліндажа, витягувати руку з телефоном, щоб зловити мережу та читати пару.
"Мій академічний планшет, з якого я проводив пари, постраждав в результаті прильоту ракети на полігон. На щастя, обійшлося без більших втрат. Складніше було організувати робочий процес, коли з'явились певні обов'язки. Це – армія, і тут не можна сказати, що в мене зараз пара, тому якщо потрібно, ти мусиш йти на пост або в караул. Але я намагався підлаштувати розклад, якщо не встигав – кидав посилання на лекції на ютуб".
А ще додає, що чекає після перемоги внутрішніх змін, реформ, та змін не лише у суспільстві, а й у свідомості українців.
"Чекаю відбудови після перемоги, повернення до роботи в університет, роботи зі студентами, подорожей та нових наукових праць. І хоча б дописати ті, які я почав і не встиг завершити. Моїм землякам хочу побажати терпіння. Все буде в нас добре, ми обов'язково переможемо".
