Омит – одне з тих озер на території Нобельського національного природного парку, крізь яке протікає річка Стохід. Звивистий, розгалужений Стохід тут немов забігає у природну западину, утворюючи привабливе краєвидами озеро. Північно-східні береги водойми – піщані, усіяні камінням кремнію, вони є пам’ятками археології, тут розташовувалися стоянки прадавніх, ще часів кам’яної доби, жителів Полісся.
На західному березі розкинулося село Омит. Колись - колоритне, багатолюдне, центр сільської ради. Тепер доживає свого віку. У ньому лише два десятки жителів. Утім улітку село оживає. Мальовнича природа, тепла вода, багаті на гриби ліси довкола озера притягують туристів і відпочивальників із різних куточків України.
Південний берег є частиною Стоходу, за ним простягається долина вікових водно-болотних угідь, де колишеться височенний очерет, густий травостій, серед якого існує дивовижне царство диких птахів.
Озеро - неглибоке, заледве перевищує два метри углиб, площею трішки більше 28 гектарів, береговий обвід простягається на 2,6 кілометрів. Порівняно з іншими озерами нацпарку, Омит уважається невеликим. Завдяки своєму структурному розташуванню й мілководдю взимку озеро замерзає навіть за невеликих морозів, чим притягує до себе перших любителів зимової риболовлі. Рибні запаси озера - значні. Тут можна спіймати щуку, плітку, ляща, краснопірку, верховодку, пічкура, сома тощо. А ще тут трапляються червонокнижні карась звичайний, в’язь звичайний, минь річковий.
По-особливому живописними береги озера виглядають навесні. Крізь прогріту першим теплом воду тягнуться до сонця паростки калюжниці, яка згодом вибухає жовто-золотистим цвітом, тоді можна годинами дивитися на воду й милуватися краєвидами. Дика природа в цьому куточку Полісся незмінна вже не одне тисячоліття, й у цьому – її цінність.
Джерело: Нобельський національний природний парк.
