Рівне Медіа
Словацького 4-6 Рiвненська область, Рiвне
+380676111844

"Мам, обіцяй триматися": історія студента університету на Рівненщині, який ділився світлинами "Азовсталі"

Про талановитого і щирого 26-річного азовця Дмитра Козацького з позивним «Орест» писали чи не усі українські медіа, а його знімки, які він робив на заблокованій «Азовсталі», облетіли весь світ.

Талановитий фотограф та боєць «Азову» народився та виріс у Малині. Нині тут живуть його рідні та близькі, які з нетерпінням чекають на повернення Дмитра.

Повідомляє "Malyn.media".

20 травня, перед тим, як потрапити в полон, Дмитро опублікував допис у своєму твіттері:

«Ну от і все. Дякую за прихисток Азовсталь — місце моєї смерті і мого життя. До речі, поки я буду в полоні, залишу вам фото в найкращій якості, відправляйте їх на всі журналістські премії і фотоконкурси, якщо щось виграю, після виходу буде дуже приємно. Дякую всім за підтримку. До зустрічі».

Цього ж дня віцеспікерка українського парламенту Олена Кондратюк заявила, що світлини Дмитра відправлять в усі парламенти Європи та світу, які на стороні України. А ще саме Дмитро запам’ятався тим, що під звуки вибухів заспівав пісню "Стефанія" гурту "Kalush Orchestra".

Мати Дмитра – Ірина Юрченко, яка працює провідницею, розповіла про їхню сім’ю, дитинство сина, вибір приєднатися до «азовців». А також про телефонні діалоги із заблокованого заводу і фотосесію поранених.

Дмитро з дитинства мав багато друзів. У дворі завжди проводив час у великій компанії. Навіть організовував з меншими дітьми свята, конкурси. Приділяв він увагу і сестричці – Даші, яка на вісім років від нього молодша. За словами матері воїна, у них дуже тісний зв’язок.

З дитинства Дмитро проявляв інтерес до фотографії. Певний час навчався у Польщі. Під час Революції Гідності був на Майдані та боровся за справедливість.

Навчання у Польщі довелося покинути. Однак, зараз він є студентом "Острозької академії" на спеціальності "Політологія".

"У 2015 році Діму призвали на строкову службу в армію. Він потрапив у маріупольську частину Нацгвардії. Після служби син вирішив підписати контракт, а ще через рік – у 2017-ому – вступив до лав «Азову». – У 2015 році Діму призвали на строкову службу в армію. Він потрапив у маріупольську частину Нацгвардії. Після служби син вирішив підписати контракт, а ще через рік – у 2017-ому – вступив до лав "Азову", - розповідає пані Ірина.

Дмитро переживав, що його маму, як провідника, закріплювали за евакуаційними потягами.

Матір Дмитра з перших днів знала, що його підрозділ перевели на "Азовсталь":

"Діма не раз розповідав, що йому чудом вдавалося залишитися в живих. Пригадую, 15 квітня, приміщення, де вони працювали й відпочивали, накрило потужним ударом і сина буквально викинуло з ліжка, а саме ліжко накрила обвалена стіна. Його Бог зберіг, але отримав осколкові поранення у голову.

Потім розказував мені, як його напарницю, з якою вони працювали пліч-о-пліч, тоді засипало обвалами. Каже: «Мам, я її ледь відкопав, її засипало землею… Але я виніс її, на руках, вона жива, мама, слава Богу, жива!".

Батьки Дмитра знали, що син та його побратими вийдуть з "Азовсталі". Жінка стверджує, що не вважає це полоном -  так було необхідно, щоб врятувати хлопців.

За кілька днів хлопець попередив рідних, що може втратити зв'язок. 

"Вже 20 травня, коли вони виходили з території заводу, він скинув мені відеозвернення: «Маманчик, будь ласка, тримайся, ти обіцяла, що купиш заспокійливі. Хочу, щоб при нашій зустрічі ти в мене була спокійна і гарна»… Потім зв’язок перервався, але ми були готові до цього".

З того часу Дмитро телефонував до мами один раз та сказав, що живий.

Читати також