У селі Михайлівка 100-річчя відзначила Тетяна Лисенко.
Про це повідомляє Олеся Кощук у Facebook-групі "Філія Михайлівська гімназія".
Як зазначається, 13 грудня святкує свій 100-літній ювілей мудрий і справедливий керівник, прекрасний учитель, людина багатої і щедрої душі – Сімановська Тетяна Іллінічна із села Михайлівка на Дубенщині.
Народилася Лисенко (Сімановська) Тетяна Іллінічна 13 грудня 1925 року у с. Воздвиженка Гуляйпільського району Запорізької області у господарській, суворій сім’ї селянина-середняка. Мати, Мотрина Дмитрівна, родом із Волині, з Торчина, яка була евакуйована у Запорізьку область під час громадянської війни. Там вийшла заміж за Іллю Никоновича, який пройшов фронти громадянської війни. Батько займався садівництвом, бджільництвом і часто залучав до цього свою доньку Тетяну, якій передав свої уміння і любов до цієї справи. Адже Тетяна Іллінічна до цього часу прищеплює і вирощує фруктові дерева. Батько піклувався, щоб діти, а їх було четверо (і всі доньки), завжди були ситі, щоб на столі завжди був хліб і до хліба. Діти виросли на медові, бо на столі завжди стояла макітра з медом, і діти досхочу могли куштувати цей запашний продукт. Дитинство, зі слів Тетяни Іллінічни, було краще, ніж у інших дітей.
У 1932 році, коли їй було сім років, вступила до 1 класу. До школи йшла уже підготовленою, бо старші дві сестри Міля і Юля уже були школярками і навчили свою сестричку читати, рахувати і разом з ними Тетянка вивчила табличку множення. Батьки також були зацікавлені і сприяли тому, щоб їхні діти отримали хорошу освіту. Тетяна Іллінічна розповідає, що у них вдома була велика скриня, на якій батьки дозволяли своїм дітям писати букви, слова, цифри та приклади крейдою. Батько заохочував дітей до навчання, а не до важкої сільської праці, хоча діти залюбки допомагали батькам по господарству. Тетянка була здібною і активною ученицею: її фотографія протягом усіх років навчання була розміщена на шкільній дошці пошани, вона брала участь у шкільному хорі, танцювальному гуртку, у спортивних секціях. Улюбленим учителем був молодий спеціаліст Федір Пилипович, який щойно закінчив інститут і був направлений у школу учителем початкових класів. Серед навчальних дисциплін, які проходила у школі, найбільше любила історію, географію, літературу. Адже часто її цікавили питання: чому буває вітер, як утворюються хмари, де розташовані бархани?
У 1941 році закінчила семирічку і вступила до Гуляйпільського педагогічного технікуму. Йшла війна. Учням технікуму хліб видавався пайками. Часто, щоб покращити смак хліба, його клали на вікно, щоб він трохи підсох, щоб потім можна було його споживати. Часто хліб забували на вікні, а коли поверталися згодом, щоб забрати –там його уже не було.
Після закінчення технікуму у 1945 році до них приїжджає вербовщик і набирає молодих спеціалістів для роботи у школах Західної України. Їхали вантажним поїздом (товарняком). У валізці були лише особисті речі і конспекти уроків, які молода вчителька написала заздалегідь. Коли прибули у Радивилів, на них уже чекали підводи. Тетяну Іллінічну було призначено у Гайки-Ситенські учителем початкових класів, де вона перебувала з 1945 по 1947 рік. Привезли її підводою до сільської ради, де уже чекав голова. Він привів її в сільську родину і в наказовому порядку сказав: «Ця вчителька буде у вас жити!» З хвилюванням сприйняла Тетяна Іллінічна слова голови. Адже її нав’язують у цю родину для проживання! Але хвилювання було даремним. Господиня сказала їй, щоб вона йшла за нею. Повела до хліва. «Невже я тут буду жити?»- дивувалась учителька. Проте господиня привела її у хлів, де була зроблена плита і сказала, що зараз вона розпалить її, наставить у баняках води, щоб гостя змогла умитись з дороги. Всі хвилювання зняло як рукою. Вона зрозуміла, що тут її не образять. У цій родині її прийняли за рідну. Разом з ними вона сідала до обіднього столу і разом з усіма їла з одної великої миски. До сьогодні Тетяна Іллінічна вдячна цій родині за їхню підтримку і гостинність.
У 1948 році вона навчала дітей у Пляшевій (раніше - с. Жовтневе, сьогодні – Нова Пляшева).
З 1949 року вона – перша піонервожата у Михайлівській семирічці. Разом з тим Тетяна Іллінічна навчає дітей історії, географії, ботаніки, фізичної культури. Уроки Тетяни Іллінічни її колишні учні запам’ятали назавжди. Вони були цікавими, захоплюючими, сповнені багатим змістовим матеріалом. Талановитий педагог, енергійна, ініціативна, винятково скромна, людяна і принципова Тетяна Іллінічна захоплювала своїми знаннями, своєю ерудицією не тільки учнів, а й колег. Вона вважає, що людська вдячність є найвагомішим мірилом її заслужених успіхів.
У 1952 році Тетяну Іллінічну призначають на посаду директора школи. Очолювала вона колектив Михайлівської школи дванадцять років. За цей час було побудовано приміщення нової школи.
У 1953 році вона заочно вступає на історичний факультет Львівського університету, який закінчує у 1959 році.
Разом з чоловіком, Петром Олександровичем, виховали двох синів, Олександра і Вадима, дали їм належну освіту (обидва сини за освітою – інженери). Тетяна Іллінічна пишається своїми дітьми, внуками і правнуками. Вона може годинами розповідати про їхні успіхи, про їхні досягнення і залюбки ділиться з ними великим життєвим досвідом, мудрістю, накопиченою десятиліттями, душевною добротою. У 2016 році вирушила у далеку подорож - відвідала сім’ю свого внука Петра у Німеччині.
З 1980 року Тетяна Іллінічна перебуває на заслуженому відпочинку. Але, як каже сама Тетяна Іллінічна, її педагогічний стаж становить не 44 роки, а педагогічна діяльність її продовжується, адже вона не може пройти повз школяра, який нищить дерево, не може бути байдужою до грубості і невихованості. Від початку військової агресії російської федерації проти України Тетяна Іллінічна активно підтримує наших військових – допомагає готувати вареники та різноманітні смаколики для захисників.