Захисника, який отримав 30% опіків поверхні тіла - лікують та відновлюють спеціалісти Національного реабілітаційного Центру "Незламні" (UNBROKEN) у Львові.
Повідомляють на сторінці Першого медичного об'єднання Львова.
Дмитру Ярмольчуку - 50 років. Він із міста Вараш, що в Рівненської області. До повномасштабної війни чоловік працював будівельником. А впродовж першого її року як міг допомагав силам територіальної оборони. Паралельно просився у ЗСУ, ходив у військкомати, проходив ВЛК - ті довго відмовляли. Бо Дмитро має судомний синдром і вважався непридатним до військової служби. Зрештою наполегливий доброволець добивається свого і його мобілізують.
У війську Дмитро стає оператором-навідником бойової машини піхоти. Його завдання - транспортувати армійців, підвозити їм боєприпаси та евакуювати з поля бою. Служить спершу на Донецькому напрямку, потому - на Запорізькому. Там в середині червня під час виконання чергового бойового завдання у БМП Дмитра росіяни цілять протитанковою керованою ракетою. Пряме попадання.
Побратим гине на місці, а машина спалахує. Крім того, її так понівечило від удару, що Дмитра затискає. Дивом чоловік зміг вибратися з цієї охопленої вогнем клітки. Форма на ньому горіла, аби її загасити, чоловік качався по землі. І, попри шалений біль, зібрався з силами та почав повзти у напрямку українських позицій. Аж тут - лунає потужний вибух - машина з боєкомполектом розривається. Першу допомогу пораненому надають бойові побратими. Після стабілізаційних заходів та низки лікарень пацієнта доправляють у Центр "Незламні".
Стан пацієнта на момент надходження був складним, кажуть наші лікарі. Опіки 30% поверхні тіла і місцями дуже глибокі. Вогонь уразив голову, обличчя, шию, руки та ноги захисника. Спеціалісти опікового центру спершу очистили рани. Потому пластичні хірурги видалили змертвілі тканини та закрили дефекти донорською шкірою. Дмитро пригадує свій стан у перші тижні після поступлення:
“Всі дні однакові. Я не знаю який день тижня, живу від перев’язки до перев’язки”.
Пройшло два місяці. Зараз рани Дмитра поступово загоюються, спостерігається позитивна динаміка. З пацієнтом займаються спеціалісти з реабілітації. Тож Дмитро вже може рухатися і навіть ходить. Попереду в нього ще довгий та складний шлях відновлення. Наразі понад усе чоловік хоче повернутися додому - до своєї родини.ся з охопленої вогнем бойової машини - лише за мить до того, як вона вибухнула.
