Владові на позивний "Воїн" - лише 22 роки. Ще зовсім нещодавно він працював із бруківкою вдома, а сьогодні — оператор-розвідник у 57-му батальйоні 104-ї окремої бригади «Горинь».
Історію бійця оприлюднили в пресслужбі 57-го окремого батальйону.
“Я знав, що можу “відсидітися” — але не хотів. Подобалась сама військова справа. А раз немає ще профільної освіти — пішов через контракт. Бо коли, як не тепер?».
"Пташки" — у пріоритеті
Влад потрапив у розвідку не випадково. Його друзі вже служать у 104-й — хтось півтора, хтось два роки. Саме вони й порадили: «Йди в оператори БпЛА — це майбутнє».
“Літати вчився на БЗВП, попереду ще один етап навчання. Поки що виконую завдання з розвідки та спостереження. Складно? Перший раз взагалі нічого не розумів, але коли втягуєшся — все стає на свої місця - «Кропива», «Дельта», планування та відповідальність”.
БЗВП «Перший марш — 20 кілометрів»
“Найважче — це було ходити в повному бойовому спорядженні на марші. Перший тиждень просто “вмирав”. А потім — звик. Уже сприймаєш це як прогулянку в магазин”.
Було й весело — під час навчального “штурму” в побратима автомат заклинив, довелося ділити один на двох просто в окопах.
“Інструктор у шоці, ми — сміємось. Але “штурм” пройшли на відмінно”.
Війна не для “всіх”
До тих, хто ухиляється, — ставиться просто:
“Не хочеш — не йди. Але й не кричи з дивану. Якщо немає мотивації — у строю ти не витримаєш”.
Після перемоги — повернення до своїх справ. Але...
“У мирному житті я клав бруківку. Після — мабуть, повернусь до цього. Але якщо буде шанс лишитись у війську — не виключаю такого варіанту. Головне, аби була мотивація”.
«Вірити в Перемогу, в себе та не забувати, що ми — українці»
Влад не жалкує про свій вибір. Друзі — поруч. Підтримка — є. А найголовніше — розуміння, що йде правильним шляхом:
“Хочеш іти у військо — качай ФІЗО. Вчися. Думай наперед, ким хочеш бути. Бо це не гра. Це — служба”.
