
До війни Анастасія Музика працювала акушером-гінекологом у обласному перинатальному центрі.
Про це повідомляють у Рівненській ОВА.
Перші думки піти на фронт у медикині з'явились ще у 2016 році.
Відтоді жінка почала глибше вивчати тактичну медицину. А з початком повномасштабного вторгнення Анастасія зрозуміла: готова – і психологічно, і фахово. Відразу записалася в батальйон госпітальєрів.
«Тоді хвилювало лише одне питання, як поєднати службу і роботу», - зізнається лікарка.
Вона додала, що справжню різницю між цивільною та військовою медициною бачиш тоді, коли привозять поранених. При цьому на адаптацію є лише день-два.
«Я тут не сама. Є колеги, які стали рідними. Є і той, кого хочеться бачити щодня і щохвилини. Перша ротація дала можливість дечого навчитися від досвідчених колег.Друга – дала усвідомлення, що декого вже немає в живих, а дехто вийшов зі строю через поранення. На війні кожен день – це день народження», - каже Анастасія.
До речі, індикаторами прильотів є тварини, розповідає медикиня. Коли щось має прилетіти, то вони втікають у безпечне місце. І це допомагає військовим. На лінії фронту тварин лишилося багато.
«На війні немає статі, а є командна робота. Українці сильні та непереможні», - підсумовує Анастасія.
