Заступник сільського голови однієї з громад колишнього Дубровицького району преміював сам себе, коли голова перебував у відпустці та на лікарняному.
За це місцевий суд оштрафував його у межах санкції ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у розмірі 3400 грн.
Однак, посадовець подав до Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу, наполягаючи на скасуванні постанови та закритті провадження у справі за малозначністю.
Апеляційний суд відхилив апеляційні вимоги, оскільки погодився з висновками місцевого суду про доведеність вини апелянта та відсутністю підстав вважати його дії малозначними.
Суть справи полягає в тому, що згідно з рішенням сільської ради у листопаді 2020 року апелянта було обрано заступником сільського голови. На нього покладалися обов’язки у зв’язку з перебування сільського голови у відпустці, а також на лікуванні, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відомо, що на час перебування сільського голови у відпустці чи на лікарняному, в.о. сільського голови виконував його обов’язки, був розпорядником бюджетних коштів, які повинен був використовувати лише за призначенням, визначеним радою, видавав розпорядження у межах своїх повноважень.
У відповідності до Положення про преміювання працівників апарату сільської ради територіальної громади на Рівненщині, затвердженого рішенням ради у грудні 2020 року, преміювання працівників апарату сільської ради проводиться на підставі розпорядження сільського голови. Премія сільському голові та її розмір нараховуються згідно з рішенням сесії сільської ради. А преміювання працівників апарату проводиться за ініціативи сільського голови в межах фонду преміювання, але не більше 20% посадового окладу.
Отже, сільський голова має дискреційні службові повноваження в частині здійснення преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в розмірі до 20 % посадового окладу.
Апелянт, виконуючи обов’язки сільського голови, преміював не лише працівників апарату сільради, а й себе, як заступника сільського голови.
Іншими словами — вирішення питання щодо преміювання себе, як заступника сільського голови, відбувалося під впливом суперечності між його приватним інтересом і повноваженнями в.о. сільського голови, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів.
Враховуючи, що сільський голова (особа, яка виконує його обов’язки) не має безпосереднього керівника, останній про наявність конфлікту інтересів повинен був повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції в разі наявності конфлікту інтересів.
Натомість в.о. сільського голови видав розпорядження про своє преміювання, діючи в умовах конфлікту інтересів.
З огляду на зазначене вище, Рівненський апеляційний суд, не вважаючи дії апелянта малозначними, погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 статті 172-7 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розмірі 3 400 гривень.
За матеріалами пресслужби Рівненського апеляційного суду
