На Рівненщині в останню дорогу провели військовослужбовців Олександра Собка, Григорія Присяжного, Володимира Савчука, Юрія Куліша й Олександра Мельника.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненської ОДА.
Олександр Собко жив у Сарнах, проходив службу в Збройних силах України із 2020 року. Старший солдат виконував бойові завдання у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. На жаль, 10 лютого його серце раптово зупинилося у Слов’янську на Донеччині. Чоловікові був 51 рік. У захисника залишилися дружина, двоє синів, донька та мама.
Григорій Присяжний народився в Сарнах, служив у 14-му стрілецькому батальйоні «Полісся», боронив Бахмут. Згодом продовжив службу в роті охорони Сарненського районного ТЦК та СП. На жаль, 12 лютого чоловік помер від ускладнень хвороб і поранень, отриманих під час виконання бойових завдань. Григорію назавжди - 33 роки. У воїна залишилися дружина та донька.
Володимир Савчук народився 27 липня 1991 року. Проживав у селі Волосківці Рівненського району. Середню освіту здобув у місцевій школі. Далі навчався в Рівненському автотранспортному фаховому коледжі. Воїн брав участь у антитерористичній операції. У цивільному житті Володимир працював на будівництві. Чоловік став на захист України 14 березня 2022 року. На жаль, старший солдат загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в Курській області. Поховали військовослужбовця в рідному селі.
Юрій Куліш народився 26 жовтня 1988 року в селі Забороль Луцької громади. Із сім'єю проживав у Дюксині Рівненського району. До повномасштабного вторгнення працював за кордоном. У травні 2022 року чоловік вступив до лав Збройних сил України. Із листопада того ж року служив на Донеччині. На жаль, солдат загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Поховали Юрія в селі Дюксин. Йому назавжди - 36.
Олександр Мельник народився 22 вересня 1968 року в Рівному. Навчався у школі №23 та професійно-технічному училищі. Останні роки працював охоронцем. Проходив строкову військову службу в прикордонних військах. У березні 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Олександр був доброю, щирою людиною, чудовим чоловіком, батьком і дідусем. Любив проводити час із сім’єю, бавити онуків, ходити з ними на риболовлю, займатися спортом. У захисника залишилися дружина, донька, син і четверо онуків. Воїн загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали його на кладовищі «Нове» в Рівному.
