На Сумщині загинув воїн із села Гута Вадим Данилець.
Про це повідомляють у пресслужбі Костопільської міськради.
Це сталось 2 червня 2025 року.
Вадим народився 8 серпня 1996 року в селі Гута. Навчався у місцевій школі, захоплювався спортом. Мав досягнення у змаганнях з армспорту та легкої атлетики. Після школи здобув фах електрогазозварювальника в Рівненському технікумі, а згодом працював за кордоном будівельником.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Вадим перебував на заробітках у Литві. Не вагаючись ані хвилини, разом із друзями повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі. Спершу долучився до територіальної оборони Костополя, а згодом підписав контракт і приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Перші бої пройшов на сході Харківщини. Вдома розповідав як подекуди важко було повірити, що вдалося вийти з того пекла без втрат. Брав безпосередню участь у відвоюванні населеного пункту Мар'їнка на Донеччині.
Під час одного зі штурмів, 11 грудня 2022 року, Вадим дістав уламкове поранення правої руки. Попереду були операції та тривала реабілітація. Та він повернувся в стрій — вже на посаді командира розвідувальної роти тієї ж бригади.
Перші розвідувальні операції виконував поблизу Бахмута. Під час однієї з них разом із побратимами зміг захопити два справних танки противника й вивезти їх з-під обстрілу. Згодом підрозділ перекинули на Курський напрямок.
Бої на Курському напрямку були виснажливими. Там Вадим поєднував обов’язки розвідника і старшого водія — вивозив побратимів і техніку з-під щільного вогню. За два тижні до загибелі він отримав звання сержанта.
«Світла дитина… Змалку був працьовитим, щирим, з надзвичайно добрим серцем. Мама з бабусею виховували його самі, але він завжди був тією опорою, яка підтримувала не лише матір, а й кожного, хто був поруч. У нього були золоті руки, він завжди усміхався, випромінював тепло й любов до життя. Любив жити… Особливо тварини тягнулися до нього — він мріяв стати ветеринаром. Для всіх був другом, розрадником, порадником. У нього було стільки друзів, що здавалося, цілий світ його знає…», – розповідає хресна мама.
Востаннє мати розмовляла з Вадимом у неділю, 1 червня. Він поспішав і сказав: «Мамо, передзвоню завтра…». Але завтра не настало.
За мужність і вірність військовій присязі нагороджений медаллю «За зразкову службу» — відповідно до наказу Міністерства оборони України від 6 грудня 2024 року № 2100, підписаного міністром оборони Рустемом Умєровим.
У загиблого залишилася мати.
Прощання із захисником відбудеться у понеділок, 9 червня:
- 09:10 – похоронний кортеж заїде до Костополя та рухатиметься вулицями Рівненська — С.Руданського.
- 09:20 – загальне прощання на майдані Т.Г. Шевченка.
Після прощання кортеж вирушить у село Гута, до рідної домівки загиблого.
- 13:20 – літія в домі загиблого (вул. Центральна, буд. 60).
- 14:00 – чин похорону у місцевому храмі.
Після завершення чину кортеж вирушить пішою ходою до місцевого кладовища, де відбудеться поховання.
