"Нас так просто не візьмеш", - ЗСУ воюють на трофейних російських "летючих танках"

Бійці 93-ї бригади Холодний Яр затрофеїли один із російських танків Т-80 БВМ, опановує його командир Олександр. 

Як повідомляють на сторінці бригади, до початку повномасштабної війни Олександр був інструктором у навчальному центрі "Десна".

"По мобілізації потрапив до лав 93-ї. У Десні я їздив на танках Т64, Т72. Також там були і танки Т80, але старі моделі. А це новітня модель Т80 2020 року випуску. Вночі тепловізори на ньому гарно працюють. Видимість - до 5 кілометрів. На відстані до 3 кілометрів взагалі усе видно вночі – спостерігаємо іноді, як кабани бігають по полю. Танк, який ми забрали у окупантів, дуже хороший. Він вже став у нагоді під час важких боїв на Ізюмському напрямку". 

Попередню машину Т64 росіяни вразили у радіатор, розповідає боєць. Але вона виїхала з позицій, екіпаж вдалося врятувати. Зараз танк потребує ремонту, тому пересіли на трофейну техніку.

"Зараз війна інша, не така, як у першу фазу - більш потужна, артилерійська. За нами постійно полюють росіяни, накривають артою 152 калібру, градами, мінометами. Біля наших позицій постійно літають російські Орлани, зависають, а потім іде артилерійський обстріл, який Орлан коригує вліво-вправо. Нам доводилося постійно змінювали позиції та фактично жити у танку. У нас просто не було іншого вибору, щоб вижити. Під час запеклих боїв жили так півтора тижні. З танку не вилазили ні в день, ні в ночі", - ділиться Олександр.

Під Києвом, під Сумами окупанти зрозуміли, що взяти нахабством не вийде. Вони просто не пройдуть цими великими колонами. Тому вони почали тероризувати українських бійців артилерією, авіацією. Одного разу по позиціях захисників випустили Іскандер, але той, на щастя, не вибухнув.

"Та нас теж просто так не візьмеш. Ті ворожі танки, які ми бачили на власні очі, вже не їздять. Знищували їх на відстані до 4 кілометрів. Були серйозні танкові дуелі. В один із нещодавніх боїв ми вистрілили у ворожий танк на відстані 3300 метрів, підпалили йому двигун, після чого з нього пішов чорний дим, а потім здетонував боєкомплект".

Олександр запевняє, що буде до останнього захищати Батьківщину, поки не виб’ємо ворога повністю. Його сину 10 років, а донька зовсім маленька – 3 травня було 11 місяців. Це його мотивація - захист рідної землі та власної родини.  

Читайте також