Дмитро на позивний «Дімас» служить медиком 60-го батальйону 104-ї окремої бригади «Горинь».
Про це повідомляють на Фейсбук-сторінці бриагади.
До 2022 року — пенсіонер за вислугою років, фельдшер із багаторічним досвідом. Працював у цивільній медицині та на підприємстві критичної інфраструктури. Але в лютому все змінилося.
«Я був на чергуванні. Дзвонить знайомий начмед: “Потрібен медик у бат”. Я довго не роздумував. Пішов до шефа і сказав: “Я йду”. Все. Одні двері зачинив — інші відкрились».
Так “Дімас” опинився серед «Поліських вовків» — у 60-му батальйоні. Перші півтора року — служба на кордоні. Згодом — бойове відрядження на Куп’янський напрямок. У квітні 2023 року, під час ротації біля села Табаївка, отримав поранення.
«П’яту ніч були на нулі. Повертався — і прильот. Я впав. Було, ніби лопатою по ребрах. Ні крові, ні болю спершу. Дійшов до СП, побратим подивився — а в бушлаті дірка. Поранення таки було. Аптечка, евакуація, лікування».
“Дімас” не лише рятував — він навчав. Завдяки його порадам молоді бійці змогли надати допомогу пораненим навіть під вогнем.
«Одного хлопця поранило. Я не міг дістатися до нього через дрони. Але по рації підказував, що робити: турнікет, пов’язка, знеболення. Вони знали алгоритм — бо вчилися. І впорались».
Ще один випадок — за день до його власного поранення. Вночі, під щільним обстрілом, “Дімас” добрався до важкопораненого бійця.
«У нього — три турнікети: дві ноги, рука. Під ковдрою, з ліхтариком — надавав допомогу. Розрізав штани — дірка з кулак. Зробив тампонаду, бандаж, закріпив турнікети. Його забрали. Дуже хочеться знати, як він зараз…».
Нині “Дімас” — на реабілітації. Прогнози залежать від часу і відновлення. Але намір чіткий:
«Якщо Бог дасть здоров’я — я повернусь. Це наш обов’язок».
У вільний час — рибалить. Консультує побратимів телефоном. Вдома чекають дружина, дві доньки й онук. Малому — півтора року.
Молодим бійцям радить:
«Слухати старших. Не лінуватись копати. У Торецьку це врятувало нам життя — добре облаштовані позиції. Обстріл був щільний, але рота вийшла без двохсотих. Це не дурна робота. Це — життя».
А щодо «ухилянтів» — говорить коротко:
«Це боляче. Люди, які не доторкнулись до війни, не розуміють, як це — бути на межі. А нашим хлопцям потрібна ротація й відпочинок. Ми — не залізні».
