"Найскладніше - не втратити себе": історія воїна, що навчається в одному з вишів Рівненщини

До повномасштабного вторгнення Андрій працював та будував плани, проте війна все змінила. 

Наразі він поєднує навчання, несучи службу у Добровольчому підрозділі "Фрайкор". Пари та завдання виконує у перервах між службою. 

Парубок родом з Чернівців, проте у вересні минулого року він вступив до Національного університету "Острозька академія", адже це було однією із довоєнних цілей - отримати рівень магістра "Національної безпеки". 

Пригадує, що вірити у повномаштабне вторгнення до останнього не хотів.

"У лютому особливо нічого і не відбувалось у моєму житті, якщо рахувати час до початку 24. Та по правді кажучи, я не вірив і не хотілось вірити у те, що росія почне наступ. Це, скоріше за все, була помилка мого раціонального мислення, - ділиться спогадами Андрій.

Батьки хлопця сприйняли його вибір, адже у них не було навіть сумніву про те, що він не буде сидіти на місці.

"Мама у мене взагалі дуже крута жінка, знаючи мій темперамент вона навіть не сумнівалась, що я не буду шукати способи уникнути війни чи кудись втікти. Єдине, про що вона мене попросила, аби я не ліз поперед батька в пекло, був обережним та повернувся живим. Намагаюсь маму не засмучувати".

Вся служба Андрія пройшла на Слобожанщині, до початку осіннього контрнаступу - це були позиції на північ від Харкова. Восени брав участь в контрнаступальних заходах в районі міст Балаклія, Вовчанськ, Куп'янськ.

Найскладніше на війні, на думку військового - це не втратити себе. 

"Можна повернутись з війни фізично живим та неушкодженим, але морально зламаним... Я ставлюсь до служби, як до тимчасової ролі в театрі - в кінці війни все рівно доведеться знімати форму та виходити з цієї ролі. Якщо це не зробити і не поставитись до цього свідомо, війна може залишитись всередині, а у цивільному житті цього немає і не буде".

Також зауважує, що варто тут і зараз ловити мить життя та насолоджуватись нею.

"Є гарне поєднання двох латинських висловів. "Carpe Diem" та "Memento Mori", що в перекладі означає "лови момент" та "пам'ятай про смерть", чого насправді і вистачає, насолоджуватись життям тут і зараз та пам'ятати, що в кінці кінців всі ми смерті".

Після війни він хоче поїхати у подорож і лише після цього ставити більші цілі на майбутнє.

"В першу чергу відпочити морально та вже крізь призму минулих подій переглянути той досвід, який вдасться пережити. Обов'язково відправитись в якусь цікаву подорож, а вже після цього визначити стратегічні цілі на майбутнє. В загальному планів дуже багато, основне все ж вдало повернутись в цивільне життя".

 

Авторка - Яна Мельниченко

Читайте також