Рухаючись навпростець від урочища Юзефін до Смолярні на півночі Рівненщини, посеред соснового молодняку привертає увагу велика природна водойма. Швидше за все вона нагадує лісове озерце. Орієнтовно її площа складає до 3 га. Цікаво те, що ця водойма ніколи не пересихає, хоч і має незначну глибину. Рівень води тримається завдяки невеликому болоту, що підступає з одного боку та сезонним дощам. Мова йде про Вуголіну лужу і знаходиться вона в межах НПП «Пуща Радзівіла».
Як повідомляє дослідник-краєзнавець Іван Скаковець, назву цієї водойми місцеве населення пов’язує із нападами татар, які здійснювали численні набіги на поліські землі у ХVІ-ХVІІ ст. За однією з легенд, на цьому місці стояло табором чимале татарське військо. А їхні коні своїми копитами вибили велику ямку, що аж «…земля ввогнулася». Інша легенда мовить про запеклий бій козаків з татарами саме на цьому місці, а «…коней і людей було стільки, що земля не витримала і увігнулася». Як бачимо, ці легенди практично доповнюють одну одну. Тому правильніше цю місцину було б назвати Ввігнута (Ввогнута) лужа. Можливо, так і було, але з часом ця назва спростилася до Вуголіної.
До речі, багато довколишніх топонімів також пов’язані з татарськими набігами тих часів. Це Точища (столочена кіньми земля), Стоячка (місце таборування татар), Жіноча Погоня (місце, де ховалися жінки з дітьми від захопників) тощо. А ще тут дуже розповсюджений аїр – татарське зілля. Кажуть, що татарські завойовники завжди брали з собою в похід насіння аїру. Прикопували його в болотистий ґрунт. Якщо воно приймалося і проростало, значить воду можна було сміливо пити. Так вони застерігали себе від хвороб.
Урочище Вуголіна лужа входить до туристичного маршруту «Край над Ствигою», до розробки якого були залучені учні Глиннівського ліцею.
