На Харківщині село Руська Лозова могло стати вигідним плацдармом для російських окупантів. Однак військові ЗМСУ не дозволили захопити населений пункт та відбили атаки ворога.
Нацгвардієць Денис розповідає, що він за своїм підрозділом виконують бойові завдання у Руській Лозовій. За його словами, це село є певним "ключем" до регіону. Населений пункт, попри небезпеку та постійні обстріли" утримують українські бійці.
Гвардієць розповідає, що війна застала його у Харкові. Він тверезо оцінював можливість захоплення міста, однак Харків здивував усіх. Замість квітів окупантів там чекав шалений опір.
"Основні сили були відбиті, але були прориви. Одна колона [противника] доїхала майже до нашого військового містечка, екіпажі бронеавтомобілів нашого підрозділу виїжджали для відсічі. Ми потім знаходили покинуті російські “Тигри”. Ймовірно це були дозорні групи, які проривалися вперед, аби потім ховатися в лісах, робити диверсії, засідки, – пояснює Денис. Того дня відбиття атак рашистів та утримування рубежів стало щоденною роботою харківських гвардійців. – Частина наших людей стояла на окружній Харкова з перших годин війни. Після того, як Руську Лозову звільнив спецпідрозділ “Кракен”, ми зайняли кругову оборону вже тут”.
Руська Лозова для окупантів була вигідним плацдармом для дій на харківському напрямку. Тепер вони щодня мстяться селу за те, що втратили над ним контроль.
“Спочатку обстріли були кожні дві години. Бували такі дні, що вони велися з одинадцятої години до четвертої: з “Градів”, мінометів, танків. У нас Руська Лозова знаходиться в “ямі”. Танк [рашистів] міг спокійно виїхати на пагорб і по нас гатити. Ми займали позиції переважно по периметру села, але російські окупанти гатили у глиб населеного пункту з усіх видів озброєння. Так само вони били туди, де був їхній штаб. По своїх колишніх позиціях наносили навіть авіаудари”, – розповідає Денис.
