Іван на позивний «Розбійник» із Рівненщини у війську - із 2022 року. Каже, що прізвисько придумали побратими ще в 14-й бригаді — «бо трохи хуліганили». Усміхається, але додає серйозно: «Раз дали — то вже твоє».
Історію захисника розповіли у пресслужбі бригади "Горинь", де нині він і служить.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Іван був удома, у селі Здовбиця.
«Зібралися всі друзі, знайомі, родичі. Першого ж дня пішли у воєнкомат».
Йому було що згадати: строкову службу відбував ще у 2011-му. Але досвід тієї армії особливо не допоміг — усе довелося починати "з нуля".
Службу розпочав у 14-й бригаді. Півтора року — Куп’янський напрямок, який сам називає «пеклом». Потім звільнився по догляду за батьком. Але згодом чоловік підписав контракт. Цього разу - зі 104-ю бригадою.
«Мені порадили саме “Горинь”. Сказали, що це хороша бригада».
Удома на нього чекають дружина й восьмирічний син.
«Він знає, що я на війні. Але ще малий, другий клас. Про війну намагаюся з ним не говорити».
Сьогодні «Розбійник» служить у підрозділі МВГ — збивають «шахеди».
«Коли я тільки приїхав, їх летіло значно більше. Зараз трохи менше, але робота не зупиняється».
Раніше воїн був снайпером, однак через травму спини мусив пройти довгу реабілітацію. Попри біль і лікування, він повернувся у стрій.
«Не шкодую, що підписав контракт. Сумнівів немає. Хто, як не ми?».
Плани після війни прості:
«Додому й відпочити».
Але додає:
«Може, й лишуся у війську. Подобається мені тут».
Молодим воїнам «Розбійник» каже прямо:
«Не бійтеся. Страшно всім, але треба навчатися й переборювати страх».
А цивільним українцям бажає одного:
«Мирного неба і закінчення війни».
