Військовий з Вараша Андрій Голопапа пішов добровольцем на війну ще у 18 років.
Під час виконання бойового завдання під Бахмутом хлопець потрапив під ворожий обстріл та втратив ногу. Проте це його не зламало.
Нині 20-річний воїн вчиться заново ходити, а ще навчився малювати. Тож тепер влаштовую лотерею, аби зібрати на авто побратиму. який врятував йому життя.
"24 лютого зустріло мене сиреною та гаміром в гуртожитку... Я зрозумів, що почалася війна. Недовго думаючи, я зібрав у рюкзак все найцінніше - документи, гроші та прапори, й вирушив у військомат... З наступного року планую відновитись на навчанні, далі опановуючи свою доволі непросту спеціальність. Мрію продовжити жити так, як жив до війни. І робити це у Вільній, Незалежній Україні!", - каже військовий.
Хлопець дивом вижив під час обстрілу під Бахмутом. Тоді втратив ногу і зараз вчиться ходити на протезі. Та навіть на реабілітації хлопець хоче бути корисним своїм побратимам, з якими вісім місяців на різних напрямках пліч-о-пліч відбивав атаки ворога.
Його художня майстерня – невеличкий столик у коридорі реабілітаційного центру. Андрій пішов на війну добровольцем, ще у 18, просто зі студентської лави. У перші дні війни обороняв Київ. Згодом відбивав атаки росіян під Бахмутом. Там восени 2022 року і отримав поранення, вцілив дивом.
– Я в цей час розмовляв із мамою і вона просто почула вибух. Мій крик, я накладаю турнікет, і все. І потім телефон вимкнувся. Мені одразу міна пробила дві кістки на нозі і нога, фактично, трималася на шматку м'яса. Мене побратими несли близько двох кілометрів до точки евакуації, оскільки через інтенсивність вогню просто не могли під'їхати машини ближче. Поки мене везли, навіть міна впала біля машини, розірвалася. Вона пробила колесо, але якимось дивом водій зміг вирулити. Далі - операція, ампутація і, нарешті, протезування, – каже Андрій.
З перших днів поруч з ним наречена Тетяна, його особиста і психологиня, і наставниця у малюванні.
– Йому треба якось адаптуватись до цього світу. Кажу, що ти малюй і там мусиш концентруватися на кольорах на формі, на лініях. І коли ти концентруєшся, то забуваєш про всі труднощі і негаразди, що тебе оточують, - говорить дівчина.
Андрій розповідає, що своїм життям завдячує бойовому медику Славі, який зараз воює на Запорізькому напрямку, тож картини виставив на лотерею, щоб зібрати для нього кошти:
– Якби не Слава то я банально стік би кров'ю, тому що там час ішов на секунди. Я не знаю, як ще інакше йому віддячити.
Тиждень тому Славин пікап було знищено, але, на щастя, всі вціліли і тому для ефективного виконання завдання їм потрібен новий автомобіль і радіостанція. Розіграли на аукціоні три картини, із потрібних 200 тисяч гривень за дві доби зібрали майже половину.
За матеріалами volodymyrets.city
