Боєць Національної гвардії України з нестандартним позивним Паша 4х4 поділився своєю історією, яка сталася з ним під час оборони Рубіжного. Такий позивний Павло отримав не просто так: ще з 2009 року почав займатись автоперегонами на позашляховиках, а у 2015 році він отримав майстра спорту України з автомобільного спорту.
Історія з лікарняного ліжка:
"Ще за часів, коли поняття АТО не було, я вистриг собі козацького чуба. Ганяючи на авто Україною, розумієш, що у твоїй державі дуже багато цікавих місць, але дуже мало часу аби подивитись їх детально і провести там більше часу. Так моїм головним хобі стало авто і мотоспорт, а після перемоги я обов’язково відкрию свій туристичний клуб по забутим, але таким мальовничим куточкам України. Ви колись були в найбільшій пустелі Європи? Вона в Україні! Тож приєднуйтесь.
24 лютого, після першого вибуху, я вже почав збирати речі. Жодних вагань, я знав куди іду, в мене буда ціль – перемога і більше нічого. Мій перший бій запам'ятався металевим присмаком у роті. Навколо мене стояв дим, а замість будильника були ранкові прильоти: рівно о 6.30 як за розпорядком. Не виспаний, але з адреналіном у крові я тільки встигав направляти зброю і вицілювати противника. Так, я нарахував двохсотими цілий взвод армії росії.
Ще один важливий день з мого життя.
Весняний ранок смакував рихлою землею і запахом пороху — ми рили новий окоп, аби не віддати жодного метру української землі. Зі мною був ще один побратим із позивним Вітя, він з сусіднього підрозділу і здружились ми саме на сході країні. З лопатами, у броніках та в касках над нами небо затягнулось хмарами, сонця не було видно. Перед нами були мішки з піском, за нами — мирна Україна.
Свист і пріліт 120-мм міни прямісінько до нас у траншею. Я отряхнувся, прийшов до тями і повз ще десь з квартал до своїх. Там мені сказали, що я отримав контузію і у мене весь низ побитий осколками. Всі емоції і больові відчуття відчув вже після прибуття в лікарню.
Але то таке, головне, що Вітю знайшли і повернули до дому. А я пережив операцію і сподіваюсь, що війна закінчиться до того, як я повернусь нищити чужинців. Бо їм буде непереливки!
Адже скоро виписка!"
Павло - доброволец Національної гвардії України, якого не зупиняє ні страх, ні біль, ані лікарняне ліжко.
