З осені в активну фазу вступить президентська виборча кампанія. Нині ж штаби головних претендентів на головну посаду країни активно готуються й збирають до купи всі активи, які дозволять здобути перемогу. Перш за все, мова йде про людський ресурс в регіонах, без якого виграти не вдасться.
Останні рейтинги свідчать про несуттєвий розрив між головними конкурентами – Юлією Тимошенко та Петром Порошенком. Це ж стосується і їхніх основних конкурентів - Анатолія Гриценка та Юрія Бойка. Однак, якщо екс-регіонал в силу політичного минулого є швидше технічним придатком для чиєїсь перемоги у другому турі, то в Анатолія Гриценка поки не почали масштабну підготовку до виборчих перегонів, бо ні грошей, ні людей в областях у нього немає, як немає і визначеності щодо того, з ким йти і за рахунок чого вигравати. Не варто забувати й про потенціал Володимира Зеленського та Олега Ляшка, про незрозумілі позиції Віталія Кличка та Володимира Гройсмана. Залежно від їхніх дій, соціологія може суттєво змінитися.
Тим часом, Юлія Тимошенко та Петро Порошенко розгорнули повномасштабну роботу виборчих штабів та підбирають технологічні рішення, які збільшать шанси на перемогу. Крім того, і це основне, вони шукають людей в регіонах, які зможуть забезпечити їм виграш. Якраз із цим у них і є проблеми.
Щодо Рівненщини, то в більшій мірі проблема стосується Петра Порошенка, оскільки в Юлії Володимирівни зберігається відносно монолітна команда з мережею партійців та одним центром впливу, які, за умов достатнього фінансування, зможуть дати голоси. У Петра Порошенка ситуація дещо гірша.
Голова адміністрації Олексій Муляренко не має достатнього досвіду й, ще гірше, не контролює адміністративну вертикаль настільки, щоб під час виборів вона працювала, як швейцарський годинник. Попри зовнішню стійкість, всередині БПП немає команди, яка б з повною віддачею почала працювати на перемогу Петра Олексійовича. Ті, хто нині представляють президентську силу в області та районах, ненадійні й абсолютно непідконтрольні пану Муляренку.
Кожен з них може почату свою гру, в тому числі й на користь лідерки «Батьківщини». Щоб мінімізувати цей ризик, може бути задіяна інша схема роботи: ставку зроблять на так званих VIP-агітаторів, - пише «Українська правда». Ними мають стати впливові депутати-мажоритарники, які за роботу на президента отримають гарантії підтримки на наступних парламентських виборах.
Однак, ту ж модель співпраці пропонує і Юлія Тимошенко. Тому кожен з потенційних мажоритарників нині думає, на кого зробити ставку, щоб не прогадати. Цим самим займаються і штабісти двох головних конкурентів. І думати є над чим, адже в області немає жодного округу, який під контролем чинного чи потенційного мажоритарника. В цьому й найбільша проблема, бо вгадати, хто дійсно має мережу людей та вплив і здатен не на словах, а у виборчому протистоянні дати голоси, надзвичайно складно.
До прикладу, округ із центром у м. Рівному. Двічі підряд перемогу тут здобував свободівець Олег Осуховський. Подейкують, що це йому вдавалося за рахунок так званої сітки, яку поплічники Тягнибока створили у Рівному. Але якщо ця мережа дійсно є, і вона працює, навряд чи дістанеться котромусь з кандидатів.
Чи є ще прізвище, яке б теоретично могло гарантувати голоси по місту? Немає. Ні мер Володимир Хомко, ні будь-хто інший не зможе гарантувати необхідну кількість голосів по Рівному. У цьому специфіка міста. Максимум, який можна отримати, - це публічна підтримка, але навряд чи той же Володимир Хомко погодиться публічно ставати на чиюсь сторону.
В округах, які охоплюють здебільшого сільську місцевість, ситуація дещо краща для масового здобуття голосів. До прикладу, на 155-му окрузі з центром у Дубровиці є одразу дві людини, за чию прихильність ведеться боротьба. Мова про чинного нардепа від БПП Василя Яніцького, який на окрузі частий гість, та про мецената Віктора М’ялика. У кожного з них є мережа своїх людей, які здатні давати результат. В ідеалі - заручитися підтримкою обох, але як тоді ділити округ - це питання. Відтак, хто з ким залишиться - дізнаємося з часом.
Інший, 156-ий округ з центром у місті Сарнах - по суті вітчизна «Батьківщини», яку нині не здатен контролювати навіть Олексій Муляренко із владною вертикаллю. Враховуючи темпи зростання рейтингу Юлії Тимошенко та її партії і зменшення прихильності до БПП, бути мажоритарником на цьому окрузі не від білосердечних означає йти на програш. Бо та ж таки «Батьківщина» має відразу кількох претендентів: це і Ксенія Павловська, і чинний нардеп Сергій Євтушок, і Микола Кучерук, схоже, готовий ще повоювати. Тому тут таки варто очікувати на тотальну перемогу Юлії Володимирівни.
Найцікавішим є округ № 153. Цікавий він з точки зору потенційних мажоритарників, які станом на сьогодні мають певну мережу своїх людей і можуть дати результат.
Першим у списку є нинішній народний обранець від «Народного фронту» Юрій Вознюк. Ще рік тому була інформація про те, що округ №153 за ним заброньовано як за потенційним висуванцем БПП. Однак за цей час багато чого змінилося. Рейтинги президентської партії вже не ті, відбувся розкол в керівництві партії на рівні області, Олексій Муляренко побив горшки з Віталієм Чугунніковим, тож чи в результаті цього не зміниться розклад в розподілі людей за мажоритарними округами - наразі не відомо. У будь-якому випадку Юрій Вознюк обирався на окрузі двічі й має надію зафіксувати успіх і в третє. Щоправда, зробити йому це буде значно складніше, адже і потенційні конкуренти, про яких ми згадаємо нижче, досить потужні, і команди, яка працювала раніше на Юрія Володимировича, нині уже немає. Все, що лишилося, - це окремі люди в окремих населених пунктах, на яких пан Юрій опирався. Що позиції уже не ті, підтверджують і результати виборів до ОТГ, на яких команда Вознюка програла боротьбу в Олександрійській громаді.
Більш привабливим у цьому плані є потенційний конкурент Юрія Вознюка – екс-регіонал Юрій Благодир. Нинішній голова бюджетної комісії Рівненської обласної ради однозначно вирішив іти в нардепи по цьому округу, але не відомо, за підтримки якої політичної сили. Швидше за все, рішення пан Юрій прийматиме з огляду на результат президентських виборів. А свій результат він дасть. На частині округу в пана Юрія присутня мережа, яка дала йому голоси на виборах до обласної ради, крім того, він може використати ресурси одного з агрохолдингів, з яким його пов’язують і який працює на території округу.
Третім гіпотетичним кандидатом може бути Михайло Кириллов. Хоча нині з його боку не видно ніяких кроків, які б говорили про підготовку до боротьби за мандат нардепа, в його ситуації це було б логічним продовженням політичної кар’єри. Чому саме округ № 153? По-перше, його частина вже обрала пана Кириллова депутатом обласної ради. По-друге, на його території залишилися люди, які давали результат Юрію Вознюку, але після того, як він розсварився з Михайлом Кирилловим та іншим нардепом Вадимом Сидорчуком, продовжлили співпрацю саме з ними. До слова, той факт, що пан Кириллов зовсім нещодавно був головою облради, дає йому певні переваги: зв’язки з місцевими елітами збереглися, й за правильної мотивації вони можуть працювати на нього. Це ж стосується і президентських виборів. В разі необхідності, розгорнути мережу не буде проблемою.
.jpg)
Що стосується округу № 154 з центром у місті Дубні, то тут де-факто уже розпочалася виборча кампанія: і президентська, і парламентська. Народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олександр Дехтярчук активно працює на окрузі, перерізаючи стрічки й нагадуючи, що покращення є результатом роботи Блоку Петра Порошенка. Очевидно, саме на нього буде зроблена ставка під час президентської кампанії. Ось тільки чи отримає він під себе мажоритарний округ – питання, бо подейкують, що його можуть віддати «жінці 3-го тисячоліття», дружині генерального прокурора Ірині Луценко, яка родом з міста Дубна.
У ВО «Батьківщина» в межах цього округу можуть виникнути певні проблеми, оскільки потужних особистостей, які можуть гарантувати результат, у них немає. Щоправда, є група колишніх батьківщинівців-фронтовиків на чолі з уже згаданими Сидорчуком і Кирилловим. Їхні люди виграли вибори й нині очолюють Демидівську та Млинівську громади, крім того, у їхній команді два потужних представника Радивилівщини – депутати обласної ради від партії «Конкретних справ» Анатолій Грисюк та Василь Стецюк, які здатні забезпечити результат по Радивилівському району і гарантувати підтримку будь-якій партії.
Показовим у цьому є приклад нікому не відомої партії «Конкретних справ». Це - проект Сидорчука-Кириллова, які в такий спосіб завели кількох депутатів до складу Рівненської обласної ради, в тому числі й Анатолія Грисюка та Василя Стецюка, з якими тісно працюють упродовж багатьох років.
До цієї групи входить ще один представник депутатського корпусу та «Конкретних справ» - Богдан Файфура. На останніх парламентських виборах він програв Олександру Дехтярчуку лише близько двох сотень голосів. Богдан Файфура родом з Дубенщини, його дружина - власниця будівельної компанії, яка останнім часом почала вигравати мільйонні тендери і більшість робіт виконує на території того ж таки 154-го округу, а це - контакти і робочі місця, а також чудовий майданчик для ефективної роботи з виборцями.
Зрештою, хто б із місцевих політичних авторитетів не взявся за організацію виборчого процесу для того чи іншого кандидата в президенти, обирати будемо ми, виборці, і саме наш вибір і визначатиме долю країни. Тому будьмо пильними і свідомими!
