Через вроджену патологію 12-річна рівнянка могла б залишитися без нирки. Проте, лікарі Рівненської обласної дитячої лікарні ризикнули та зберегли цей орган парним.
Повідомляє речниця обласного департаменту охорони здоров'я Алла Сищук.
“Не святі горщики ліплять”, - каже лікар-хірург, уролог дитячий Хірургічного центру Рівненської обласної дитячої лікарні Роман Шабунін про професію хірурга.
Так було і цього разу, коли мама дванадцятирічної рівнянки звернулась в обласну дитячу лікарню. Дівчинка скаржилась на біль у животі та попереку. Через звуження сечовивідних шляхів відтік урини був утруднений.
Лікарі констатували гідронефроз - вроджену патологію, тобто постійно прогресуюче хронічне розширення ниркових балій та чашок. Це захворювання призводить до порушень відтоку сечі. При цьому наслідки можуть бути невтішні, як от: порушення кровотоку всередині органу, зрештою, відмирання його тканин.
Складність полягала ще й у тому, що пацієнтка була за крок до термінального (пограничного) стану.
“При огляді було виявлено дуже великі розміри нирки, чашко–мискової системи. Розширення чашко–мискової системи практично завжди свідчить про наявність певної ниркової патології. Функція нирки залишалась слабкою. Товщина паренхіми нирок становила 3–4 мм при нормі 10–15 мм", - розповідає лікар–хірург Роман Шабунін.
Така невтішна картина постала перед хірургами. Стало зрозуміло, що мова йде про повне видалення нирки. Згідно з лікарськими Протоколами надання медичної допомоги такий варіант мав право на існування.
Втім, завідувач центру, лікар-хірург дитячий вищої кваліфікаційної категорії Микола Поліщук та Роман Шабунін приймають кардинально інше рішення. По–лікарськи сміливе та по–людяному благородне.
“Ми подивились знімки, зробили комп’ютерне обстеження в Рівненському обласному клінічному лікувально–діагностичному центрі, порадились з мамою юної пацієнтки і …вирішили ризикнути. Зберегти нирку. Бо видалити орган можна завжди,” - розповідає Роман Шабунін.
Спочатку зробили пунційну нефротомію під контролем УЗД. Допомагав завідувач діагностичного відділення, лікар-ендоскопіст, лікар ультразвукової діагностики Юрій Антощук. Через шкіру у нирку було введено катетер, а саме в чашко–мискову систему. Завдяки цій нефростомії вся сеча виходила назовні.
За три місяці паренхіма відновилася з 3–4 мм до 8–9 мм.
“Після цього ми вирішили остаточно зробити реконструктивну операцію з надією, що нирка буде працювати”, - констатує лікар.
Проте складність операції полягала ще й у тому, що у нирці було три камінці. Вони також блокували вихід урини. Проте рішення було прийнято. Операція відбулась під загальним знеболенням та за допомогою штучної вентиляції легень. Тривала 2 години.
Під час так званої реконструктивної операції видалили камінці. Відбулась лише часткова резекція чашко–мискової системи, де було звуження та збиралася сеча. По встановленому від нирки у сечовий міхур стенту почала відходити урина.
За 12–ти бальною системою, на кшталт освітянським показникам, операція ця відповідає за складністю 10–11 балам, переконаний Роман Шабунін. Такої операції лікар ще не робив. Хоча оперативні втручання при гідронефрозі, звісно, були. Однак тут особливий випадок: кволе функціонування нирки, що значно утруднювало процес – то трапилось вперше.
Ще 10 років тому таку пацієнтку довелося б відправити до столиці. Наразі у лікарні для проведення такого рівня оперативного втручання є відповідне медичне обладнання, тож потік хворих до столиці зменшено на 50%. До того ж хірургічний центр Рівненської обласної дитячої лікарні, у якому працює Роман Шабунін — це єдиний в області хірургічний центр, де проводять оперативні втручання глибоко недоношеним новонародженим дітям. Тут працює 21 лікар-хірург. Це понад 1500 успішних операцій протягом року.
