Мало хто з батьків здогадується, що звичні їм виховні методи приносять більше шкоди, ніж користі. Отож, пропонуємо вам 7 популярних прийомів виховання дитини, які потрібно заборонити.
№1. Хвалимо дитину просто так
Для чого використовується: підвищити дитячу самооцінку.
Чому не можна так робити: батьки роблять велику помилку, хвалячи дитину без причини, намагаючись таким чином вселити йому впевненість у собі. Хвалити – це, звичайно, чудово. Але якщо тут перегнути палицю, то малюк, опинившись в байдужому чужому світі, може відчути себе неуспішним – там його не погладять по голівці. Звідси виникає комплекс неповноцінності.
Як правильно вчинити: похвала і прояв любові – різні речі, тому замість того, щоб в сотий раз повторювати «який ти молодець», краще сказати «як я тебе люблю!», «Як пощастило, що ти у мене є!» Хвалити дитину потрібно за конкретні справи – помив посуд, прибрав іграшки, зробив уроки. І чим більше ви конкретизуєте похвалу, тим краще – посуд помив якісно, іграшки прибрав швидко, а уроки зробив так, що не підкопаєшся. А якщо хочеться відзначити його успіхи і в побутових речах (наприклад, сам почистив зуби), зробіть це не загальною похвалою, а з вдячністю за допомогу: «Ти сам почистив зуби – і тому дуже мені допоміг! Та й ще як почистив – блищать! »
№2. Відволікаємо, щоб заспокоїти
Для чого використовується: щоб допомогти впоратися з негативними емоціями.
Чому не можна так робити: відволікання або перемикання дитячої уваги веде до того, що негативні почуття дитини не знаходять виходу.
Цілком ймовірно, що пізніше ці емоції проявляться в істериці через найменшу дурницю. Дитині треба проживати емоції – як позитивні, так і негативні, щоб вони не накопичувалися.
Як правильно вчинити: проговоріть з дитиною, що вона відчуває. Вона ображена, втомилася, злиться або просто хоче, щоб мама її обняла. І неодмінно поверніться до причини сліз, назвіть її самі ( «Я бачила, що ти хотів п’яту за рахунком мороженку …»), проявіть співчуття і розуміння – це швидко зупинить істерику.
№3. Кусаємо у відповідь на укус дитини
Для чого використовується: щоб навчити дитину тому, що укус – це дуже боляче, прищепити співчуття.
Чому не можна так робити: тим самим вчимо чому завгодно, але не співчуття. Логіка начебто проста: малюк розуміє, що коли його кусають, стає боляче. Отже, коли кусає він, то вкушеній теж неприємно. Висновок: робити боляче не можна. Але ніякого співчуття в цей момент дитина не відчуває. Навпаки, він розуміє, що мама теж вміє робити боляче.
Як правильно вчинити: по-перше, не відповідати агресією у відповідь. Можна відвернутися, зобразити сльози. Тато (який тут дуже потрібен), пояснює малюкові, що так робити не можна – і щосили шкодує маму, закликаючи дитини зробити так само. Діти погано вловлюють логічні доводи, але відмінно реагують на емоції. Згодом ви можете використовувати ляльок або м’які іграшки, на їх прикладі програвати подібні ситуації.
№4. Змушуємо ділитися, інакше дитина буде жадібною
Для чого використовується: щоб навчити щедрості.
Чому не можна так робити: метод може дати зворотний ефект, дитина ще більше почне триматися за своє. Малюк з пісочниці не розуміє – як це ділитися? Адже це його іграшки, які йому подобаються, він хоче ними грати. У садку все стає ще серйозніше: там все спільне, діти втомлюються від постійної необхідності ділитися. Тому особисті іграшки мають ще більшу значимість.
Як правильно вчинити: навчити ділитися можна тільки особистим прикладом – частіше програвайте подібні ситуації вдома з татом або бабусями, щоб дитина бачила приклад правильної поведінки. Добре для цього підійдуть кубики: можна висипати їх в купу і розділити порівну. А якщо хтось просить вашої дитини чимось поділитися, треба визнати за ним право відмовити.
№5. Щоб не плакав, показуємо незначущість проблеми дитини
Для чого використовується: навчити дитину легко справлятися з переживаннями і образами.
Чому не можна так робити: емоціям потрібен вихід. Всі люди роблять це по-різному: кричать, плачуть, промальовують почуття. Але у маленької людини ще немає цього досвіду, для нього будь-яка невдача – це проблема і навіть трагедія, так що сльози – природна реакція. Якщо забороняти дитині проявляти свої емоції, це може відбитися на дитячому здоров’ї, в першу чергу психологічному. Дитина ще не розуміє, що варто сліз, а що ні.
Як правильно вчинити: проговорити дитячу проблему вголос і запропонувати їй знайти кілька варіантів її вирішення.
№6. Змушуємо дитину бути ввічливою
Для чого використовується: навчити манерам.
Чому не можна цього робити: дитина нещира, вона намагається догодити дорослим, але сама при цьому не відчуває ні подяки, ні жалю. Відомий психолог, фахівець з сімейних стосунків і виховання Михайло Лабковський стверджує, що не можна примушувати дитину молодше чотирьох говорити горезвісні «спасибі» і «будь ласка».
Як правильно вчинити: навчити манерам може тільки особистий приклад батьків, тому в першу чергу стежте за собою: як часто ви ведете себе ввічливо? Проявляйте повагу до оточуючих, а потім розповідайте дитині, чому ви це зробили. Наприклад: «Я поступилася місцем бабусі в трамваї, тому що вона старенька – і їй важко».
№7. Підвищуємо голос, якщо дитина не слухається
Для чого використовується: щоб дитина виконувала прохання батьків швидше.
Чому не можна цього робити: батьки думають, що якщо пояснювати дитині все голосно і страшно, він більше не залізе в нових туфлях в середину калюжі або не схопить зі столу пиріжок брудними руками. В результаті у дітей формуються страхи і агресія, їх довго може переслідувати образ розлюченого батька.
Як правильно вчинити: набратися терпіння і постаратися пояснювати все спокійним, низьким голосом. Такий прийом заспокоює набагато швидше, ніж крик.
Статтю взято із особистого блогу Лілії Гевлічевої
