У Рівненські філії "Газмережі" розповіли історію своєї працівниці, яка втратила на війні старшого сина, а молодшого - три роки чекала з російського полону.
"Нині, у День Конституції України, згадаймо статтю 29, що гарантує право на свободу та недоторканість людини. Проте є країна, що вирішує його відібрати. Ось так в однієї сім’ї з Острога в одному українському Маріуполі росіянці забрали життя старшого сина, а молодшого - полонили. Бо вони боролися за свій народ", - ідеться в повідомленні.
Це історія життя операторки з уведення даних в ЕОМ Острозької дільниці Рівненської філії “Газмережі” Інни Вікторівни Гульчук. У перші дні повномасштабного вторгнення жінка втратила старшого сина В’ячеслава. Менший - 24-річний Олександр Гульчук - воїн 36-ї окремої бригади морської піхоти, довгих три роки перебував у російській неволі. Він обіцяв мамі повернутися. І слова дотримав.
За звільнення Сашка пані Інна разом із чоловіком боролися щодуху - стукали в усі можливі двері: військкомат і СБУ, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Червоний хрест, усі можливі волонтерські організації, акції та мітинги.
Довгожданне “Мам, я вдома, як і обіцяв” Інна Гульчук почула напередодні Великодньої ночі по дорозі до церкви:
"Подзвонив мій названий син, кум Славка і сказав, що Сашко є в списках тих, кого повернули. Ми знали про те, що планується обмін і на всіх попередніх детально вивчали списки, але не цього разу... Згодом пролунав дзвінок від СБУ і вже остаточно повірила. Тішився весь храм!".
Перше, що зробив Олександр на українській землі, - подзвонив матусі:
"Навіть засмутився, що СБУ встигла перша і сюрприз не вдався, - бідкається Герой. - В обмін не вірив до останнього, дуже переживав, що зірветься. Радів дуже, але за місяці неволі в організмі виробилася система захисту, що блокувала всі емоції".
Наразі Олександр проходить реабілітацію і сповнений планів на майбутнє. Хлопець не поспішає ділитися своїми задумами, як і пережитим у російських катівнях. Для цього є причини, про які рано говорити.
Мама Інна - надійна підтримка, коли Героя гнітять болючі спогади, травматичні болі та спалахи люті. А ще вона разом із сестрою організувала в себе вдома “Мамину кухню”, на якій готують каші для бійців ЗСУ - бо чужих дітей не буває. Особливо серед тих, хто стоїть на захисті України.
