Практикуючий психолог ліцею, якого через відсутність щеплення від COVID-19 відсторонили від роботи, вимагав у судах Рівненщини стягнути роботодавця середній заробіток та відшкодувати моральну шкоду.
Про це повідомляють у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Отже, суду відомо, що позивач тривалий час обіймає посаду практичного психолога в одному з ліцеїв Рівненської області.
На початку листопада 2021 року, позивача, як і інших працівників освітньої установи, під підпис повідомили про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236», наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням», подати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я, а також про те, що у разі неподання жодного із перерахованих вище документів позивача буде відсторонено від роботи. У період відсторонення працівника заробітна плата не нараховуватиметься, період відсторонення не зараховуватиметься до страхового стажу, а також не враховуватиметься при визначенні строку нарахування відпустки, оплата тимчасової непрацездатності в цей період також не здійснюватиметься.
У визначений відповідачем строк позивач не надав ані документ про щеплення, ані медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації гострої респіраторної хвороби COVID-19. Натомість він звернувся із запереченнями на ім’я директора ліцею, в яких висловив незгоду з необхідністю обов’язкової вакцинації.
Наказом відповідача позивача було відсторонено від роботи на час відсутності профілактичного щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
Практикуючий психолог відмовився ознайомлюватись із цим наказом та звернувся до суду з позовом до ліцею про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Оскільки суд першої інстанції відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, він оскаржив це судове рішення до Рівненського апеляційного суду, наполягаючи на його скасуванні та задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач стверджував, що оскаржуваним наказом порушене його конституційне право на працю та з боку відповідача має місце зобов’язання до вчинення дій, які не визнані державою як обов’язкові.
Рівненський апеляційний суд відмовив позивачеві у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду залишив без змін.
