Рівне Медіа

Собаки з рівненських вулиць: історії Еллі та Мольки (ВІДЕО)

У цій статті Ви прочитаєте історії про двох собачок, які жили на вулиці і мали щастя знайти свою сім’ю. За випадковим збігом обставин, обох жінок, які наважились прихистити песиків, звати Людмила.

Молька, була прийнята у сім’ю у жовтні 2019 року, має чемний та грайливий характер.

Пані Людмила розповідає, що познайомилась із Молькою випадково.

«Моя подруга Іннеса є волонтеркою і займається собаками. Я давно хотіла собі песика, але вагалась, адже відповідальність велика. Одного разу вона попросила мене потримати в себе собачку тимчасово. Собачка була дуже хворою, я була змушена везти її до ветлікарні. Ми пережили з нею три «душевних» дні і я вирішила залишити її. В неї закохались усі в сім’ї», - ділиться спогадами Людмила.

Молька до того, як знайшла сім'ю

Жінка каже, що контакт з собачкою налагодився швидко – підійшла, обнюхала, облизала. Про життя Мольки до їх знайомства Людмила знає не багато. Лише, що її підібрали на вулиці. Згадує, що часу для адаптації собачка не потребувала. Їй відразу купили «ліжко» і вона запам’ятала своє місце.

«Вона настільки настрій зчитує. Чоловік на неї тільки гляне – вона вже відразу на місці. Вона чекає, коли він засне і застрибує до мене в ліжко – ми з нею в обіймах спимо. Перший місяць ми гуляли з нею на повідку. Вона вивчила маршрут і тепер ми її не прив’язуємо – вона йде поруч», - розповідає рівнянка.

З словами Людмили, Молька не агресивна і не вміє захищатись. Коли якась собака гавкає, то вона прибігає і ховається.

«Вона дуже швидко «ганяє» - так мабуть і виживала на вулиці», - ділиться здогадками хазяйка тваринки.

Бували різні ситуації – Молька часто втрапляє у пригоди.

«Ми кожні вихідні їздимо в село. У свекрухи там кури, гуси, різна худоба. Ось вона гусочку принесла під поріг. Гуска вижила звісно. Також у господарстві є кролі та морські свинки. Ось свинку теж під поріг принесла. Там все закінчилось летально. Свекруха її мисливицею назвала», - сміється жінка.

Що найскладніше у тому, щоб взяти собаку з двору?

«Наважитись на це. У мене були страхи – це гуляти, годувати. Але я на той момент бігала, займалась спортом. Ми виходимо з чоловіком вдвох – він мене саму не пускає, адже я бігаю пізно ввечері. Його треба завжди вмовляти. А так ми йдемо з собачкою. Він вигулює Мольку, а я бігаю.

Другий момент – я взяла собачку, щоб в обід син приходив зі школи і гуляв з нею, або ввечері. Я хотіла таким чином витягнути його з дому. В нас в дитинстві карали забороною йти на вулицю, то зараз для дітей покарання – це виходити на вулицю.  Я хотіла, щоб син більше гуляв, спілкувався і так і є. Такі ж хлопці, як він, гуляють  з собаками. Вони можуть підійти, поговорити. Вони не друзі, але вони між собою вже мають якусь тему для спілкування. Так само я з дорослими собачниками спілкують на рівних. В мене була мета, щоб дитина не сиділа вдома», - розповідає Людмила.

Собаки і діти:

«В першу чергу, це виховує відповідальність. В нас собаку кормить син. Він також миє лапи після прогулянок. Це систематизує навіть вдома. Він сам знає, що йому треба погодувати. Крім того, вигул собаки. Він розуміє, що це жива тварина. Я думаю, що це ще й доброта. Діти, в яких є собаки, ніколи не будуть знущатись над кимось. Дитині, в якої вдома є тварина, навіть в голову не прийде зробити боляче. Вона розуміє, що це живе створіння і воно все відчуває», - каже власниця Мольки.

На питання, чи є негативні сторони утримання собачки, Людмила відповідає, що це стільки радості і емоцій, що негатив зовсім не помічаєш.

«Вона завжди зустріне з роботи. Я відкриваю двері – син ще не почув, а собака вже прибігла, облизала, на лапи встала. Я зимою сплю з відкритим балконом – під одіялом її прижму до себе і мені так круто. Ми з нею можемо полежати, фільм подивитись. Мені з нею просто добре», - ділиться жінка.

Еллі, живе у сім’ї більше як півроку, активна собачка, любить подорожувати

Коли Еллі потрапила до родини Людмили, вона була вже дорослою собакою зі своїм минулим. Познайомилась Людмила з собачкою випадково.

«Мене вкусив дворовий собака, який потрапив під машину. Його забрали в лікарню волонтери і я ходила до нього, щоб спостерігати, чи не було в нього сказу. Саме там я познайомилася із зооактивісткою Іннесою Шишкіною. Вона привела цю собачку – вона її вигулювала. Я подивилась на Еллі, стало шкода, вона така маленька, такий в неї вигляд був ображений. Це вже друга собачка, в мене є ще такса», - розповідає Людмила.

З моменту знайомства вони  знайшли з контакт.

Еллі в момент знайомства

«Вона так заглядала в очі. Я підходжу гладити одну собаку, а Еллі теж підсовується, щоб їй теж якусь увагу приділили. Вона дуже ласкава, я її погладила, дала їй смачненьке. Так і подружились. Я не могла забути її погляд. Приїхала додому, ми поговорили з сім’єю і я в той же день її забрала», - згадує Людмила.

Жінка знає, що Еллі встигла побувати мамою. Її привезли на стерилізацію, але операцію зробити не встигли, адже її забрали додому.

«Стерилізувати плануємо. Я вважаю, що стерилізувати – це правильно, щоб не плодити щенят, які потім помирають на вулиці. Зимою їм ніде дітися, вони мерзнуть. Так само люди, далеко не всі гарно ставляться до собак. Більшість проганяють  їх. Є такі, що і знущаються», - міркує рівнянка.

За словами пані Людмили, адаптовувалась Еллі довго. Вона була злякана, не хотіла ні їсти, ні пити, часто дихала. Це відбувалося близько трьох днів. Потім вона поступово почала звикати. Геть домашньою вона стала через три місяці десь. Вона почала вільно ходити по квартирі, їсти скільки хоче, гратись.

«Ми до собак ставимось як до членів сім’ї. Вони в нас і на ліжку, і на диванах. Якщо ми їмо і вони просять якийсь шматок м’яса, то безумовно даємо», - зазначає власниця собачки.

Свою любов Еллі проявляє по-своєму.

«Вона стала приносити м’які іграшки, щоб з нею гралися. Я забираю, кидаю і вона назад несе. Вона дуже любить їздити у машині з відкритим вікном. Вона стає на задні лапки і заглядає. Всю дорогу вона у вікні. Навіть коли ми йдемо з прогулянки додому і машина стоїть у дворі, вона обов’язково мусить підійти і понюхати. Це обов’язковий обряд», - з посмішкою розповідає жінка.

Людмила говорить, що нічого складного в утриманні собак немає, головне їх любити.

«Я знаю багато випадків, коли собак з вулиці є більш товариськими і розумними, ніж породисті. Крім того, собачки з двору більш витривалі, вони не так хворіють і з харчуванням нема проблем. Не треба боятися собак з вулиці. Навіть коли вони проявляють якусь агресію, то це не означає, що вони злі, просто у них тяжке життя. До будь-якої собаки можна знайти підхід».

У Рівному на вул. Київській, 100 Г знаходиться центр стерилізації, де тимчасово перебувають собаки та котики в надії знайти сім'ю. Також, створено Фейсбук-спільноти для прилаштування та порятунку безпритульних тварин у місті та області: Зоопульс.РівнеЗоопростір-Рівне та інші.

Вони чекають на Вашу допомогу!

Читати також