Захисника з Рівненщини, який на фронті отримав поранення та наразі проходить реабілітацію, відзначили низкою високих нагород.
Історію бійця розповіли у пресслубі 23-го інженерно-позиційного полку
«Перед внуками мені не буде соромно. Колись вони запитають: «Де ти був, діду?». А я відповім: «Був зі всіма, захищав Україну»», - так про свою службу в лавах ЗСУ розповідає військовослужбовець 23-го інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних сил України, солдат Володимир.
Володимиру Ростиславовичу - 49 років. Народився й донині проживає на Дубенщині. У цивільному житті чоловік працював водієм, має сім’ю, дітей та онуків.
«У 2023 році мобілізувався до лав ЗСУ. Мене призначили на посаду водія автомобільного взводу, в одному із батальйонів полку», - розповідає солдат.
Військовослужбовець виконував бойові завдання на Харківщині та Сумщині. Окрім посадових обов'язків, Володимир разом із побратимами будував укріплення, бліндажі, окопи й інші фортифікаційні споруди.
1 листопада 2024 року під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку Володимир разом із побратимом Андрієм Глівкою потрапив під атаку ворожого дрона. Унаслідок атаки та влучання ворожої техніки військові зазнали важких поранень. На жаль, урятувати життя Андрія не вдалося.
Із місця трагедії Володимира у важкому й непритомному стані доставили до стабілізаційного пункту. Там захиснику провели складні операції, урятували кінцівки, але довелося ампутувати чотири пальці на руці.
Наступного дня військового перевезли до Запоріжжя, а згодом - до Вінниці, де лікарі продовжували боротьбу за його життя. Лише на п’ятий день Володимир отямився.
А далі знову - операції, лікування та реабілітації, котрі тривають і до сьогоднішнього часу.
Попри біль утрати побратима та складну реабілітацію, військовий не шкодує, що став до лав армії.
«Моя совість чиста. Бо зі всіма захищав Україну», - чоловік.
З особливим теплом він згадує простих людей, які на Сході, під час ротацій, підтримували воїнів:
«На все життя запам’ятаю дядька Миколу. Він завжди допомагав нам – чим мав, тим і ділився, навіть свої інструменти давав. Хороша людина! Надіюся, що в нього і його рідних буде все добре».
Наразі через поранення у Володимира попереду – відновлення та надія повернутися до повноцінного життя. А поки що – заслужені нагороди, пошана від побратимів і вдячність від усіх, кого він захищав.
Днями, напередодні Дня захисників і захисниць України, тимчасово виконуючий обов’язки командира 23-го інженерно-позиційного полку, підполковник Віталій Никитюк вручив Володимиру почесні нагороди.
За мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм в умовах збройної агресії російської федерації проти України, солдат Володимир нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», медаллю «За поранення» Міністерства оборони України та коїном 23-го інженерно-позиційного полку.
