На Рівненщині попрощалися із захисниками Михайлом Рудим, Дмитром Касянчиком і Сергієм Добровольським.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненської ОДА.
У Рівному на майдані Незалежності громада провела в останню земну дорогу солдата Михайла Рудого.
Вараська громада попрощалася з Дмитром Касянчиком. Чоловік народився 11 березня 1996 року. Навчався у Вараській гімназії, із відзнакою закінчив Національний технічний університет України «КПІ імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Захисник пройшов військову підготовку за напрямом «Кібербезпека та програмне забезпечення автоматизованих систем» у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Із перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро добровільно став на захист України. Захищав столицю, брав участь у звільненні Київщини, після чого продовжив службу на Сході. На жаль, за результатами ДНК-експертизи стало відомо про загибель молодшого лейтенанта Дмитра Касянчика, якого із 20 червня 2022 року вважали зниклим безвісти. Саме того дня він виконував бойове завдання в Луганській області. Ця війна забрала з родини Касянчиків уже другого сина. У серпні 2023 року загинув старший брат Дмитра – Ігор. Батьки втратили обох синів.
Сергій Добровольський народився 9 травня 1982 року в Здолбунові. Завершивши навчання в міській ЗОШ № 3, здобув професію автослюсаря у Квасилівському СПТУ № 16. Згодом пройшов строкову військову службу. Повернувшись додому, Сергій працював на підприємствах «Укрцемремонт», «Квант», а потім - на меблевій фабриці у селищі Квасилів. У грудні 2022 року воїн пішов на фронт добровольцем. Спочатку проходив навчання на Львівщині. У квітні 2023 року вирушив на Запорізький напрямок. У липні того ж року під час бойового завдання Сергій Добровольський зник безвісти. У жовтні 2023 року рідні впізнали його - пораненого й закривавленого - на одному з російських сайтів, де виставляли фото та інтерв’ю військовополонених. Після 22 місяців полону захисника було звільнено. Його мама одразу поїхала до Вінниці, де звільнені з полону проходили реабілітацію та лікування. 17 червня 2025 року Сергій повернувся у Здолбунів, проте вдома чоловік прожив недовго. 21 червня воїн помер унаслідок гострої серцевої недостатності.
