На Рівненщині є хутори, які не відшукаєш на інтернет-мапах. Серед них - Ліпники, Попара, Грабина, Озірці, Язвини, Невеселів. Усі ці населені пункти розташовані у Сарненському районі біля села Ремчиці.
Як повідомляє "Голос України", уже при в’їзді до першого хутора (назва невідома, можливо, Ліпники) стало зрозумілим, що цивілізація закінчилась у селі Ремчиці. Тут зруйновано буквально все: хати, колодязі, господарські приміщення.
А ось на хуторі Попара на місці понад 10 домашніх господарств, в яких раніше жили люди, залишилися тільки руїни. Хоча є декілька будинків, що підключені до електромережі. В одній із хат живе пенсіонерка, але вона чужинцям двері ніколи не відкриває.
Невеселів — це невеликий хутір одразу біля села Маслопуща. І лише тут відчувається присутність людей. Навіть магазин є. Однак власниця Галина Гуранець розповіла, що змушена його закрити.
"Хлібозавод три тижні тому повідомив, що не возитиме нам хліб. Бо це невигідно. Економлять на бензині. А якщо в магазині немає хліба, то що ж то за магазин? Але це навіть півбіди. Я в Сарни можу й сама з’їздити, купити оптом й привезти продукти. Проблема в цих касових апаратах. Самі ж бачите, що в мене тут тільки продуктові товари, один совок і два відра на продаж. А мені зробили другу групу, тобто, що це магазин продовольчих і, смішно навіть сказати, господарчих товарів. Відтак збільшилася сума податків. З нового року в місяць змушена буду платити 1500 гривень і встановити тут касовий апарат. Ну скажіть, навіщо в магазині на хуторі, де п’ять хат, касовий апарат?"- каже пані Галина.
Пані Галина працювала в торгівлі понад 23 роки. Каже, що таку ж розруху відчувала лише в 1990-х.
"Ніколи навіть і подумати не могла б, що колись люди почнуть так погано жити. Ось ці хутори — Попара, Ліпники, там зараз уже ж ніхто не живе й не буде. Всі люди поїхали звідти. А незабаром у Невеселові буде те ж саме. Ті, хто зараз мешкає, то залишаться, а без хоч елементарної комунікації у вигляді магазину, нових жителів тут не буде", - додає жінка.
