У Всесвітній день вишиванки працівники виконавчого апарату Рівненської обласної ради поділилися історіями своїх родин, які пов’язані з сакральним для кожного українця символом – вишитою сорочкою. Збираючи ці особисті розповіді, ми навіть не сподівалися, які сторінки минулого нам відкриються…
Історія перша: Орнамент через покоління
Між цими двома світлинами – історія однієї родини тривалістю у понад 70 років. На першій – 35-річна рівнянка Ольга Козак у сорочці, яку вишила власноруч. Це бабуся керуючого справами виконавчого апарату Рівненської обласної ради-керівника секретаріату Богдана Сологуба. Фото зроблене в одному із салонів Рівного у 50-х роках минулого століття. На іншій – його 16-річна донька Софія Сологуб. Вишитий родинний раритет, якому незабаром виповниться сотня років, якраз прийшовся за розміром сучасній дівчині.
«Коли ми віднайшли цю вишиванку, то були вражені, наскільки добре вона збереглася. Для моєї доньки, яка належить до сучасного покоління Z, дуже зворушливо одягнути річ, яка несе в собі цілий пласт історії нашої сім’ї. Це особливі глибокі відчуття!» - каже Богдан Сологуб. В родині Сологубів і в радянські часи дітей виховували в національних традиціях. Його батько Остап навіть до піонерського табору їздив у вишиванці, одягав її і граючи з однолітками у футбол. Щонеділі до церкви вся родина обов’язково йшла у вишиванках.
А на цій фотографії – донька начальниці відділу документообігу та роботи зі зверненнями громадян Галини Кононенко – Олександра. На дівчині камізелька, яку бісером вишила її прапрабабуся Ксенія для своєї доньки Гликерії. Річ направду дивовижної краси: на чорному оксамиті - яскравий квітковий орнамент, який анітрохи не зблід за свій довгий вік.
«Це єдина річ, яка залишилася від бабусі та прабабусі, і яка привідкриває історію нашої сім’ї, тому є дуже цінною для нас, - розповідає Галина Кононенко. – А історія ця трагічна. Мою прабабусю та її чоловіка, які були заможними селянами і господарювали в селі Тростинець, неподалік відомого урочища Гутвин, що на Костопільщині, комуністична влада заслала на Воркуту. У засланні прабабуся побувала двічі: вперше – після так званого розкуркулення, а вдруге – через патріотичні погляди свого сина, який був в УПА».
Історія друга: Українська вишиванка родом із Сибіру
У колекції заступника голови обласної ради Олексія Бучинського - майже два десятки вишитих сорочок та картин. Чверть їх вишила його бабуся Наталя. Чоловік по праву вважає ці роботи родинним скарбом.
Пані Наталія родом із села Олександрія нині Рівненського району. Найскладнішими для її сім’ї були роки Другої світової війни. В бою поблизу села Посягва загинув голова родини, прадідусь Іларіон. Оскільки воював за незалежність України в лавах УПА, у жовтні 1947 року його овдовілу дружину та восьмирічну Наталку в рамках каральної операції «Захід» примусово вивезли до Західного Сибіру, а все майно на Рівненщині реквізували. Саме в морозних лісах поблизу Омська в маленької Наталії формується хист до української вишивки. На чужині дівчина створює свою першу сорочку.
На фото 1951 року – тринадцятирічна Наталія у вишиванці, яку вишила власноруч. З того часу вона вишила хрестиком майже сотню традиційних українських сорочок та картин.
Серед них - одна з перших вишиванок Олексія Бучинського. Сорочка на фото створена жінкою уже в Рівному, в незалежній Україні.
Історія третя: Від «Вишитого рекорду» до «Вишитої столиці» України
Всесвітній день вишиванки в Україні та світі відзначають з 2006 року. І хоч цей день не є офіційним святом, українці звикли до цієї традиції: щороку у третій четвер травня одягати національний одяг на роботу чи на навчання.
Прийнято вважати, що ідею акції «Всесвітній день вишиванки» 14 років тому запропонували студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, які одного дня прийшли на навчання в українському традиційному одязі. Так молоді люди хотіли привернути увагу суспільства до своєї історії, пробудити національну свідомість та гордість називатися українцем. Згодом ініціативу підхопили українці по всьому світу.
Для Рівного – це також особлива сторінка історії. Адже саме 2006 року на День незалежності за ініціативи місцевої радіостанції «Радіо Трек» рівняни встановили унікальний «Вишитий рекорд». Тоді на центральну площу міста - Майдан незалежності - у вишиванках прийшли понад 3 тисячі людей, реєструвалися родинами, цілими колективами. На фото нижче – депутати й керівництво Рівненської міської та обласної ради того часу. Серед них – і нинішній голова Олександр Данильчук, тодішній народний депутат України Микола Томенко, якого спеціально запросили, аби засвідчити цю знакову для історії Рівного подію.
Повернути статус «Вишитої столиці» України рівнянам вдалося 2011 року – на 20-у річницю Незалежності України. Тоді на Майдані незалежності побували понад 6 з половиною тисяч людей у вишиванках.
І сьогодні працівники виконавчого апарату Рівненської обласної ради не зраджують гарній традиції. У третій четвер травня дістають із шаф свої вишиванки та приходять на роботу.
Консультант постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків Вікторія Сисоєва дивує яскравою, оздобленою бісером сорочкою, яку для неї вишила мама. Є в родинній колекції традиційний український одяг у модному нині тренді family look.
Чудово поєднує свої знання в антикорупційному законодавстві з улюбленим заняттям handmade працівниця виконавчого апарату Марія Хоронжак. В робочий час вона консультує з питань запобігання та виявлення корупції, поза роботою – виховує сина Назара та знаходить хвилину на улюблену справу: виготовляє ексклюзивні прикраси та аксесуари. Ось і на цьому фото Марія в сукні, яку вишила власноруч.
