У Рівненській області існує давнє ремесло бортництвом.
Про це пише Суспільне.
Олександр Костюкевич з села Великі Озера майже 30 років займається бортництвом, іншими словами - лісовим бджільництвом. Зараз чоловік має понад тридцять лісових вуликів, які розмістив на деревах за п'ять кілометрів від села Великі Озера, і щодва місяці збирає з них мед.
Борть, тобто вулик, виготовляють зі стовбура дерева, каже Олександр Костюкевич і пояснює тонкощі:
"Колодку вирізаємо із сосни. Шукаємо сосну, яка всередині пуста. Тоді ми пробиваємо дірочку, закриваємо нижню і верхню частини й тоді виходить в нас — дуплянка. У такий навіть бджоли швидше сідають, аніж в рамковий вулик. В рамковому — то вощинка не підходить, то те, то се, а тут вони самі собі вощинку тягнуть, закривають собі щілинки прополісом і їм більше подобаються такі дуплянки".
За словами бортника, такі вулики практичніші і служать багато років.
"Ми його веземо там, де більше квітів, де більше Іван-чаю, де більше звіробою, яких вони споживають і щоб вода була. Ці вулики вже видовбані, вони по 70 років стоять і ще 20 простоять. А вулик рамковий — швидко зношується. Він стоїть на землі. Дощ, сніг задуває в усі щілини. А це колодка, вона намокла і з неї стекло", — додає він.
Свою першу борть, пригадує, змайстрував у 1997 році. Зараз має понад тридцять таких вуликів — розмістив їх на деревах за п'ять кілометрів від села Великі Озера.
"У мене дід займався цими вуликами і я перейняв від нього традицію. Ми його вуликами користуємось і додатково самі їх видовбуємо. Маємо дуже старий вулик, якому років 50, а то й 70, вулик ще від прадіда мого залишився. Він його діду передав, а дід мені в спадщину", — каже Олександр Костюкевич.
З 2018 бортництво Рівненського Полісся — у переліку нематеріальної культурної спадщини України. Серед односельців, каже, це ремесло популярне.
"Як не через одного, то через двох, кожен займається. Кожен для себе має, не те щоб для продажу. Для сім'ї — куму, свату, брату. У нас хист такий — займатися бджолами", — додає він.
