Пам’ятний знак "Хачкар" відкрили і освятили у Рівному. Вірменський символ, що в перекладі означає "камінь-хрест", розташований на розі вулиці Кавказька-Міцкевича. Його встановленню передувало непорозуміння між вірменською громадою і мешканцями сусіднього будинку, пише "Суспільне". Відтак, ініціаторам встановлення довелося відійти від проєкту і трішки змістити розташування пам’ятного знака. Освячення здійснив глава Української єпархії Вірменської Апостольської церкви разом із представниками Православної церкви України та Римо-католицької церкви. Більше про цю подію – у матеріалі.
У пам’ять про невинних жертв вірменського та українського народів у Рівному відкривають "Хачкар", що в перекладі з вірменської означає "камінь-хрест".
Арарат Єгізарян, виконавчий директор обласної вірменської громади "Наірі":
– У нас схожа історія, в 15 році загинуло 15 мільйонів вірмен в Османській імперії. В 32-33 роках загинуло 7 мільйонів українців. І на День вшанування пам’яті жертв голодоморів збиратися тут.
"Хачкар" – це традиційний християнський символ вірмен, визнаний нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО.
Маркос Оганесян, єпископ Української єпархії Вірменської апостольської церкви:
– Уже з 6-7-го століття з’явилися хачкари чи крилаті, чи як ось цей – у вигляді кам’яної стели, на фронтальній частині якої зображений хачкар. У центрі цієї духовної сили є Хрест, Хрест Господній. І ми сьогодні висловлюємо вдячність нашим братам в Україні, які дали можливість встановити і тут в Рівному наш специфічний для вірменського духовного зодчества Хачкар. Сьогодні з нами моляться духовні брати інших конфесій.
На Рівненщині нині проживає одна тисяча вірмен, – зазначає виконавчий директор обласної вірменської громади Арарат Єгізарян. І пояснює, чому "Хачкар" встановили на розі вулиць Міцкевича-Кавказька.
– Мабуть, тому, що цей район умовно називається "Кавказ". В Україні, де міцна вірменська діаспора, встановлюється Хачкар. В Україні зараз налічується приблизно 50 Хачкарів в різних місцях. Коли почали будівництво Хачкару, в місцевих мешканців виникла така думка, що головне тут зачепитися, а потім буде якийсь ресторан чи кафе. Але ми з ними зустрілися і пояснили, що нічого такого тут не буде. А буде історичний пам’ятник, – додає Арарат Єгізарян.
Людмила Громик, авторка проєкту:
– Ми хотіли оптимально його розташувати, трошки заглибити на територію скверу, щоб він був більш масштабний до людини. Щоб всі сторони були задоволені, то дане рішення розташувати ближче до дороги було копромісним для всіх сторін, щоб закінчити проєкт вдало.
Сам пам’ятний знак виготовляв різьбяр у Вірменії. Він з туфу – це гірський камінь.
