Завтра, 15 жовтня, о 12:00, у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбудеться відкриття виставки графіки Ніла Хасевича (Не)паперовий содат.
Історія людства складається з життєвих історій безлічі людей, які зуміли залишити той незабутній у часі та просторі слід і не змарнували даного Богом таланту. Одним судилося прожити спокійне і безтурботне життя, іншим довелося боротися за життя, за власну гідність, за Батьківщину, за те щоб відчувати себе вільним і творити мистецтво. Вони ніколи не думали про героїзм, вони були його органічною частиною і мали в душі те, що ніколи не вмирає – віру, надію та безмежну любов.
На Волині жив і творив повстанський художник Ніл Хасевич. Війна помалу відбирала у нього все родину, друзів, можливість вільно дихати на повні груди, милуватися небом, спокійно рибалити. Залишився останній прихисток – підземний бункер, освітлений гасовою лампою та зігрітий власним диханням, який будь якої хвилини міг стати невідомою братською могилою. Поруч кілька побратимів. Єдина зброя проти більшовицького поневолення – різці гравера. Для широкого загалу він просто «Бей»-«Зот», один з керівників українського резистансу.
Твори Ніла Хасевича нагадували світу про те, що Україна бореться, і серед лав повстанців технічна ланка на чолі з художником «Беєм». Він віддав Україні все що міг – молодість, життя, непересічний талант, і хоч не міг бути справжнім вояком, бо не мав однієї ноги, але був вояком у душі. 4 березня 1952 року Ніл Хасевич разом з друзями прийняв останній бій на одному з хуторів села Сухівці Рівненської області. Всесильна спецслужба СРСР намагалася стерти будь-які сліди про нього, знищити твори – на яких паперові солдати йдуть у бій за Україну.
Але Ніл Хасевич повернувся, бо пішов нескореним і життєва правда була на його боці. Його паперова армія стала реальністю і веде бій за Незалежність України й сьогодні, захищаючи нас від неоросійського імперіалізму.
За інформацією завідувача відділу історії краєзнавчого музею Ігоря Марчука.
