Піротехніки з Рівненщини активно розміновують деокуповані території України. Серед них і 23-річний Іван Яремчук.
Як повідомляють у ГУ ДСНС Рівненщини, Іван закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, служить у частині піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Рівненській області.
- Як то воно ходити по мінному полі?
- Ходимо ми по землі, яка кишить мінами. Ходжу розміновувати я не один. Є в нас така велика родина піротехніків у Рівненській області. На даний час 46 осіб, маємо нові автомобілі 2022-го року, а також машини для перевезення вибухонебезпечних предметів. Залучалися на розмінування Київської, Харківської, Херсонської, Донецької та Миколаївської областей. Там проводили роботи по розмінуванню. Зараз працюють наші розрахунки в Харківській та Миколаївській областях.
- Як розпочинається ваш робочий день?
- Виїжджаємо на місце, де має проходити розмінування о 7-й ранку. Співпрацюємо з електриками, дорожниками, які відновлюють електропостачання та розчищають дороги. А ми перед ними розміновуємо площі, щоб вони могли туди заїхати, не наражалися на небезпеку.
- Ви це називаєте роботою, а я і гадаю багато наших читачів назвали б це героїзмом. Чи є щось таке, що ви не йдете на розмінування? Чи є якийсь ритуал? Молитва, приміром?
- Молитва як звично. Іноді буває таке, що шосте чуття підказує нам не йти сьогодні. Або сон поганий приснився. Але це не означає, що ми не зробимо свою роботу. У нас взаємозамінність. В кожного є ікона з собою.
- Який у вас одяг?
- Звичайно: бронежилет, каска, окуляри. Якщо ми бачимо ймовірність вибухонебезпечних предметів, то ми вдягаємо костюм, який важить 90 кілограмів і захищає повністю все тіло. Шлем важить 27 кілограмів, в якому вмонтована радіостанція, охолоджувальна система по якій циркулюється вода і охолоджує все тіло. Ще у нас є тактичний робот, з яким можна поїхати в розвідку і підвезти вибухонебезпечну речовину для знищення вибухонебезпечного предмета. Це ще називається рука сапера.
- Деякі фахівці кажуть, що потрібно десятки років, аби розмінувати Україну.
- 757 років. Такі дані у нас.
- Скільки ви витрачаєте часу на розмінування певної території?
- Якщо є зарослі, висока трава, то ми розміновуємо повільно, бо це небезпечно. Якщо площа з вигорілою травою, майже немає кущів, то справа йде швидше. Зазвичай, працюємо у заростях, де трава по груди, а то й вище голови.
- Якщо спалене поле, то міни можуть детонувати?
- Коли трава згоряє швидко, то міни не встигають спрацьовувати. Вони можуть здетонувати, але здебільшого підпалюються. І стають ще більш небезпечними, але їх легше помітити. Є така міна «лепесток», вона буває двох кольорів: зеленого і коричневого. Її майже непомітно. Тому ходимо повільно, аби зберегти себе, бо нас нема кому зберегти.
- По скільки чоловік ви виходите на заміновану територію?
- Два сапери з приладами, далі два водії з лопатами. А начальник контролює цей процес, дає команди, поради по спецзв’язку. Працюємо злагоджено, всі знають свою роботу.
- Як правило, це які міни?
- Протипіхотні, протитанкові, гранатні розтяжки. Є інші вибухонебезпечні предмети. Коли орки відступали, то позалишали гранати, снаряди, міни. Деякі місцеві мешканці люблять таке і тащать додому. Іноді трапляються вибухи і кажуть, що винні ми, бо не забрали їх вчасно. Особливо небезпечні касетні боєприпаси, які просто собі лежать. Здається, що вони порожні. Положив собі в кишеню, а вона через 5 метрів спрацювала. Таке трапляється і в нашій області. Десь зимою це було: наш водій-сапер наступив на протипіхотну міну і йому відірвало ногу. Але не покинув службу. Ходить з протезом і працює начальником навчального поля.
- Чи рахуєте ви ці вибухонебезпечні предмети? І скільки ви вже їх ліквідували?
- З початку року наша частина уже ліквідувала 876 таких предметів і здійснила 452 залучення. 66 залучень у нашій області. Це були вибухонебезпечні залучення Другої світової війни. Не так давно один чоловік у Рафалівці знайшов 15 гранат Першої світової війни.
- Міни всі російського виробництва?
- В основному це російські, але раніше вони придбали й іранські, і австрійські.
- Як ви спілкуєтесь?
- У нас є засоби зв’язку «Моторола». Я «Пірат-1» - «Пірат-2» будьте на зв’язку?
- А ви хто?
- Я «Пірат-1».
- Ваша посада?
- Начальник групи піротехнічних робіт та механізованого розмінування частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Рівненській області. Звання старший лейтенант. Мені 23 роки. Вже рік я їжджу на розмінування. Вдома був три місяці максимум.
- Чому ви обрали таку ризиковану професію?
- Просто цікаво, можливість випробувати свій дух, свою силу. Хто, як не ми?
- Що треба для сапера?
- Не боятися, холодний розум і гарячі швидкі ноги. Якщо побачив небезпеку, одразу відступити назад.
- Чи є у вас якийсь ритуал, коли йдете на мінне поле?
- Якщо чуйка підказує сьогодні не йти, то не йдемо, може навіть сон поганий приснитися, то також відкладаємо вихід в поле. В кожного звичайно є ікона з собою.
- З ким конкретно ви працюєте?
- Начальник групи піротехнічних робіт Артем Юрійович Матушевський, його заступник Анатолій Анатолійович Яремчук. Є два начальники групи: Іван Сергійович Капітанюк і я.
