Стали відомі деталі справи про півмільйонний хабар голові Зорянської громади Михайлу Олійнику.
Як зазначається, заявник звернувся до УСБУ ще 31 серпня 2015 року про те, що посадовець вимагає хабар за оформлення відповідних документів
Посадовцю інкримінували отримання хабаря у двох епізодах: першу частину у розмірі 20 тис грн він отримав 4 вересня 2015 року, перебуваючи на АЗС на вулиці Дубенській у Рівному.
Решту хабаря у розмірі 500 тис обвинуваченийо отримав на парковці Рівненської ОДА, 16 серпня 2016 року, коли й був затриманий правоохоронцями.
Хабар призначався за виділення 8 земельних ділянок на території села Олишва, розміром по 0,15 га кожна.
Михайлу Олійнику тоді інкримінували вчинення злочину за ч.4 ст. 368 КК України.
Як розповів у суді Михайло Олійник, на той час у Зорянську сільську раду входили 11 сіл, і всі вони потребували розроблення та затвердження генпланів. На село Зоря розробили генплан, але, за словами обвинуваченого, він потребував оновлення, а на це треба кошти, яких у сільради не вистачало.
На початку серпня 2016 року мешканець села Грабів привів до нього підприємця з проханням допомогти у отриманні 8 земельних ділянок в селі Зоря для будівництва котеджів. Обвинувачений погодився допомогти, аби залучити кошти в якості благодійних внесків, які би дозволили виготовити генплан на всі населені пункти Зорянської сільради.
Михайло Олійник підтвердив, що отримав 20 тис грн, проте ці кошти були надані для релігійної громади в якості благодійної допомоги, які він вніс у касу СвятоМихайлівський храм с. Старожуків.
Щодо отримання 500 000 грн., то, за словами обвинуваченого, їх підприємець повинен був покласти на благодійний рахунок Зорянської сільської ради, однак в останній момент вирішив передати йому їх особисто в руки, а тому він планува їх покласти на вказаний рахунок.
Вказана сума була погоджена з підприємцем, з розрахунку 2500 доларів США за земельну ділянку і за 8 ділянок складала 20 000 доларів США, яка повністю була достатня для виготовлення всіх генеральних планів.
Михайло Олійник наголосив, що вважає дії правоохоронців провокативними, які полягали в постійному тиску, а іноді і в погрозах та штучному створенні ситуації щодо отриманню ним хабаря.
Обвинувачений вказав, що незважаючи на кримінальне переслідування, його повторно вибрали Зорянським сільським головою, люди йому довіряють. За час перебування його на посаді Зорянського сільського голови, не зважаючи на кримінальне переслідування, йому вдалося розробити і затвердити генеральні плани всіх сіл, які знаходяться на території Зорянської сільської ради.
Як розповів свідок, коли він домовлявся з головою сільради про виділення ділянок, то той постійно говорив «будем думати, будем думати». Коли ж Михайло Олійник попросив 15-20 тис грн. для оформлення земельних ділянок, він запідозрив щось не ладне - "кідалово", та звернувся із заявою в СБУ. Свідок заявив, що гроші належали не йому, а людям з Донецька, які його попросили знайти земельні ділянки, а він був лише посередником.
Тривалий час це питання не вирішувались і голова сільради сказав, що земельні ділянки будуть в іншому місці, в селі Олишва, біля лісу, оскільки депутати за внесення змін по селу Зоря не голосують. Оскільки отримання земельних ділянок в цьому місці його не цікавило і він не погоджувався, то в подальшому це вже була гра не його, а СБУ, і він виконував саме їхні всі вказівки.
Щодо другого епізоду, коли передавались помічені 500 тис грн, свідок повідомив, що не знав, на що будуть витрачені кошти, та чи привласнив ці кошти обвинувачений собі.
Також у суді дослідили шматок розмови між заявником та обвинуваченим:
«Ви мені скажіть, коли вам підготовить двадцять, оці двадцять тисяч і скажіть мені хочете по телефону, хочете пощитайте, я приїду до вас? Скажіть мені: ще треба буде стільки. І я вже всьо. На цьому закінчимо, понімаєте? Мені ж треба знать, ну що ж ми уже місяць блін балакаєм туди-сюди, а до кінця ми ще нічого не можем вирішити? Я ж тоже, мені вже п`ятдесят, я ж не… Так. Так, да, да, нє, нє, потому що єслі нє, буде других іскать людей. Тож це таке діло. Хочте подумайте, да й я приїду до вас?»;
«Да, мені треба кінцевий результат. Тому що коли я щось починаю, мені треба так: так, і це дешевше по любому не буде, дорожче тоже не буде. Мені нада так. Двадцять тисяч? Нема питань. Коли? Я привезу. Мені треба знати, скільки я ще должен дєнєг. Всьо. Я сьогодні сяду, я вас підрахую. Я визову, цього, які строять, цього бригадира. Ми всьо підрахуєм. Скільки буде участків, що там буде, як там буде. Зараз-зараз. Мені писать вісім заяв?»;
«Мені як простіше - це ви. Я не понімаю в ціх ділах. Мені треба результат. Мені треба всьо офіційно - єстєственно. І результат, я кільки я должен дєнєг. Я прям хожу, не вокгруг да около, потому що мені це главне. Бо я буду визивать бригаду»;
«Просто мені саме главне, що все було чисто й законно з вашої сторони»;
Олійник: «Ну, то я ж тільки так і хочу»;
«Поки ви не скажете результат, ви мені скажете результат, коли завтра, сьогодні, мені треба результат остаточний. Бо без результата я нічого не зможу, самі понімаєте.» ;
«Мені треба результат, я сьогодні думаю. Все щитаю, зараз визиваю бригадира, одного й другого. Ми все щитаємо. «Потім я вам звоню і кажу: я согласен. , я не згідний, мені получається. Ну все ж я ж тоже не, ну людина. Тож можна знаєте, так блін, допрацюватися, що ще должен буду.»
Олійник: «Ну, і треба, дивіться, треба, щоб ви шось на початок трошки помогли, якщо получається.»;
«Харашо. То я вам двадцять тисяч цих підвезу. Да»;
Олійник: «Ну, в загальному, бачите, ну, від мене воно тоже всьо не залежить. Я не знаю і так, чи я всьо зможу пропхати, щоб все було добре. Але буду старатися щоб було нормально.».
У рішенні суду вказується, що доказів того, що слідчий відділ УСБУ в Рівненькій області було визначено, як орган досудового слідства, сторона обвинувачення не надала.
Відтак, враховуючи те, що слідчий відділ УСБУ в Рівненській області діяв поза межами наданих кримінальним-процесуальним законом повноважень, колегія суддів вважає докази, отримані в період з 1 вересня 2015 року по 4 лютого 2016 року - недопустимими.
Крім того Рівненський міський зазначив, що хоча в матеріалах даної справи і наявна ухвала слідчого судді апеляційного суду Рівненської області від 2 вересня 2015 р. про надання дозволу на проведення щодо Михайла Олійника НСРД, разом з тим, вона здійснена на підставі клопотання особи, у якої відсутні належні повноваження, а тому суд констатує порушення належної правової процедури, що має наслідком визнання фактичних даних, отриманих в результаті проведення НСРД - недійсними.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість доказів сторони обвинувачення, які здобуті неуповноваженою особою до початку внесення відомостей в ЄРДР.
Колегія суддів визнала недопустимим інші докази сторони обвинувачення, які були отримані у кримінальному провадженні, та грубо порушили установлений порядок.
Суд зазначає, що під час затримання 16 серпня 2016 року правоохоронці не надали Олійнику захисника, чим порушили його право на захист, а це "тягне за собою недопустимість як доказу фактичних даних протоколів огляду, освідування та відеозаписів вказаних слідчих дій".
Наголошується, що Олійник був позбавлений можливості висловити свої заперечення чи зауваження стосовно проведених відносно нього слідчих дій.
Крім того суд визнав недопустими докази НСРД через залучення особи без належного процесуального рішення слідчого чи прокурора.
Відтак, колегія суддів прийшла до переконання, що сторона обвинувачення не довела, що в діях обвинуваченого наявний склад злочину передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
У свою чергу судді вважають покази обвинуваченого логічними, послідовними, узгодженими з іншими доказами у справі, та не викликають сумніву у суду у їх правдивості.
Відтак, колегія суддів у складі Рогозіна, Діонісьєвої та Крижової виправдали Михайла Олійника у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад даного кримінального правопорушення.
Також суд скасував арешт на частину квартири Олійника та автомобіль "ВАЗ 2108", 1994 року випуску.
